Того вечора я попросив батьків дружини більше не приходити в наш дім з таким настроєм

Коли я одружився з Орисею у мене вже була своя квартира, на яку я назбирав грошей самостійно. Я принципово не брав грошей у батьків, аби вони потім не могли мені дорікнути тим, що допомогли. Орися ж теж непогано заробляла, тому після нашого весілля вона вирішила, що хоче свої заощадження вкласти в ремонт та меблювання квартири.

Я не хотів брати гроші дружини, але вона настояла, адже для неї було принципово важливим те, що вона житиме у квартирі, в яку теж вклала частинку своєї праці. Тому я погодився взяти гроші дружини.

Словом, ми зробили ремонт і запросили гостей на новосілля. Серед усіх інших були й батьки Орисі. Коли вони дізнались, що їхня донька вклала свої гроші в ремонт квартири, яка записана на мене, добряче розлютились.

– Ти вклала всі гроші туди, де ти – ніхто, – кричала моя теща Орисі, – а якщо він тебе вижене, ти на що житимеш?

– Мамо, – говорила дружина, – це мій чоловік, чому він має мене виганяти?

– Зараз такий час, що ніхто ні в чому не може бути впевнений. А грошей давати не треба було.

Тесть з тещею ходили й роздивлялись меблювання квартири, вголос оцінюючи що скільки могло коштувати.

«Ой, лишенько, – хапалась за серце мама дружини, – навіщо було купувати такий дорогий диван?! Взяли б у нас на дачі, він ще новий, тільки десять років.»

«А плитка у ванні, видно, що імпортна, – на око оцінював тесть, – от дивлюсь і думаю: скільки моїх пенсій тут вкладено…»

Я розумів, що вони нервують через те, що це гроші їхньої доньки. Як намагався, хотів переконати тестя з тещею, що Орисю з дому я ніколи не вижену, це наша спільна квартира, хоч і записана на мене, тому що купив я її ще до весілля.

– Зрозумійте, – говорив я, – мені хочеться, щоб тут зростали наші діти. Я ніколи не виганятиму вашу доньку звідси.

– Звичайно, – махнула рукою мама дружини, – що ж ти ще говоритимеш, коли ця дурепа витратила на тебе всі свої гроші. Аферист!

Мені стало так неприємно, що аж хоч крізь землю провались. По-перше, я не те, що не просив дружину витрачати на ремонт усі свої заощадження, а й благав її цього не роботи, але вона вирішила інакше. По-друге, хай там як, але батьки дружини не мають права втручатись у наше життя та радити своїй доньці на що їй слід витрачати власні гроші, а на що ні. Так, я можу не подобатись їм з якихось причин, але називати мене аферистом – це вже занадто!

Того вечора я попросив батьків дружини більше не приходити в наш дім з таким настроєм. На щастя, Орися стала на мій бік й також поставила батьків на місце, сказавши їм, що ми – окрема сім’я і їхніх порад не потребуємо.

Як ви вважаєте, я правильно вчинив чи все ж мав би виявити більше поваги до батьків дружини?

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

14 − six =

Того вечора я попросив батьків дружини більше не приходити в наш дім з таким настроєм