Ти – не мати, ти – егоїстка!

З чоловіком ми розлучились давно. Він пішов до іншої жінки й не допомагав нам із сином.

Я ставила Павлика на ноги сама. Як могла. Працювала на двох роботах, а літом брала відпустку, аби поїхати ще за кордон на заробітки.

Дякувати Богу, здоров’я тоді вистачало на все: і на роботах встигнути, і вдома їсти зварити, і Павлика на гуртки завезти.

Своїми силами, без сторонньої допомоги, вивчила сина в інституті на контрактній основі, зробила весілля повністю своїм коштом, адже батьки невістки пенсіонери із села, у них грошей не було.

Якийсь час молодята жили в мене, а потім я поїхала ще на три роки в Іспанію працювати. Там бралась за будь-яку роботу, нічим не гребувала, зате змогла купити дітям житло.

Син з невісткою спочатку були дуже вдячні, а потім про мене забули. Хоч живемо ми на одній вулиці, бачимось дуже рідко – діти кажуть, що у них справи. Я все розумію, що молоді й хочуть для себе пожити, але коли я вирішила пожити трохи у своє задоволення – діти обурились.

Зателефонувала мені якось Ніна – заробітчанка, з якою ми познайомились в Іспанії й сказала, що є робота на два місяці. Запропонувала мені приїхати.

Я вирішила трохи заробити. Взяла на своїй роботі відпустку власним коштом і поїхала. Справді, за два місяці вдалось заробити пристойну суму.

Коли приїхала вирішила купити машину. Річ у тім, що за роки тяжкої праці здоровя почало погіршуватись. Мені стає тяжко проводити весь день на ногах, пересуваючись на громадському транспорті. Тому я й купила собі новенький автомобіль – врешті решт, маю право.

От коли син дізнався про мою покупку, прибіг одразу, але зовсім не для того, аби привітати.

– У мене, – каже, – машини немає. Я пішки ходжу, а ти тут вирішила собі автомобіль купити.

– А що тут такого, синку? – Питаю я. – Я все життя жила для тебе, квартиру тобі купила, грошима допомагала. Невже я не варта того, щоб на старості років і для себе щось хороше зробити?

Ти – не мати, ти – егоїстка! – Крикнув син і вийшов.

Того вечора я багато думала. Можливо, я справді не правильно вчинила?

Після довгих роздумів, я зрозуміла, що це дійсно було неправильно. Неправильно те, що я виховала сина, який звик, що усе повинно бути тільки йому.

А купити автомобіль було хорошою ідеєю. Саме він показав справжнє ставлення сина до мене!

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

17 − fourteen =

Ти – не мати, ти – егоїстка!