У батька мого чоловіка дуже хороша пенсія, він збирає її і відкладає на банківський рахунок. Я думаю, що там вже у нього накопичено на непогану квартиру у місті чи будинок у приміській зоні. Але з його вигляду не скажеш, сусіди вже питають чи йому потрібно допомогти чимось, стає соромно. А нещодавно у нього зламався телевізор, новий купувати він не захотів, то ж ми взяли йому телевізор в кредит

Я завжди добре відчуваю та розумію людей, а от свого свекра не розумію. Економить на всьому, де тільки можна. Я не кажу що потребую його грошей, хоча іноді від допомоги б не відмовилась, але як можна бути таким жадібним. Нещодавно, побувавши у нас в гостях, зробив зауваження “Що ж це у вас світло горить, якщо у кімнаті нікого немає? Не економно!”, “Можна користуватися денним світлом довше. Відкрийте тюль, навулиці ще досить світло”.

Ми із чоловіком нарешті зрозуміли чому Петро Віталійович так мало витрачає на комунальні послуги. Сусіди вже питають, а чи користується він світлом взагалі, і чи йому потрібно допомогти чимось, можливо не вистачає пенсії на комунальні послуги. Стає соромно слухати такі розмови, чоловік іноді соромиться ходити до батька, коли сусіди є навулиці.

Мені трохи дивна така поведінка, адже пенсія у нього досить кругленька сума, ще й купа різних пільг. При цьому щоб жити, йому необхідні якісь копійки, а всі гроші відкладає на банківський рахунок. Думаю, що там вже у нього накопичено на непогану квартиру у місті чи будинок у приміській зоні. Але з його зовнішнього вигляду цього точно ніхто сказати не може.

При чому, збирає гроші не з певною метою, щоб щось купити чи допомогти внукам, а просто так. Щоранку їсть вівсяну кашу чи пластівці, не купляє ні дорогих продуктів, одягається в СЕКОНД ХЕНДІ, нічого не купляє в свою квартиру, яка вже теж потребує ремонту. Все що отримує потрапляє ніби в Бермудський трикутник, тих грошей ніхто не бачить, лише нікому не потрібні банківські рахунки.

Сусіди питають чи не потрібна допомога, а він сам може допомогти кому хочеш. Ми ж живемо на зйомній квартирі без ремонту із двома дітьми. Але ще доводиться допомагати батьку, він же шкодує грошей на їжу, а здоров’я у нас дуже залежить від харчування.

Восени, в перші приморозки прийшов до нас у гості у порваному пальто, через яке здається вітер може гуляти, а батько каже, що треба доносити цей сезон. Були змушені відігрівати його гарячим чаєм. Ми були дуже здивовані, чоловік взяв батька і поїхали купляти нове пальто, ще й простежили щоб викинув старе. А то ж він ще знайде де його можна використати.

Так і живемо. Декілька тижнів тому через перебої зі світлом, які батько не помітив, адже світло завжди вимкнене, у нього зламався телевізор. А то такого телевізора вже немає вже ні майстра, ні запчастин. Потрібно купляти новий. Батькові нічого звісно ж не треба.
В підсумку ми все купили самі, в кредит! А його ж і ще виплачувати треба. Але як по-іншому? Свекра вже не змінити, тому ми змушені просто змиритися із ситуацією. Лише цікаво куди він потім свої гроші подіне. Я вже й сумніваюся, що вони можуть дістатися нам.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

18 + 10 =

У батька мого чоловіка дуже хороша пенсія, він збирає її і відкладає на банківський рахунок. Я думаю, що там вже у нього накопичено на непогану квартиру у місті чи будинок у приміській зоні. Але з його вигляду не скажеш, сусіди вже питають чи йому потрібно допомогти чимось, стає соромно. А нещодавно у нього зламався телевізор, новий купувати він не захотів, то ж ми взяли йому телевізор в кредит