У цю ж хвилину зібрали речі і поїхали за дочкою

У одному із дитячих будинків росла чарівна маленька дівчинка п’яти років, у неї були невеличкі проблеми із здоров’ям. Для нашого часу ці проблеми вже майже непомітні, але дітей якщо забирають, то це завжди здорових і красивих. Яким же було наше здивування коли для неї знайшлись потенційні батьки. Але там теж було цікава історія, яку мати дівчинки розповіла нам у листі. Отож.

Запропонували взяти дівчинку нам з дружиною наші гості. Які у свою чергу були людьми дорослими, статними. Ми так і зробили.
Після приїзду дівчинка досить швидко пристосувалася, що почало дещо лякати. Одразу мамо, тату, особливий зв’язок з’явився з моєю дружиною, вона ніби прилипла.

Ходила завжди хвостиком. А тато за цей тиждень все більше відчував віддаленість дружини, розумів що нічого не відчуває до дитини. Відчуває, що вона чужа. Хоч він і сам погодився та навіть привіз дівчинку до них.

Чоловік весь час ходив, наче сам не свій, і зважився на серйозну розмову, що це було великою помилкою, потрібно її повернути. Дружина намагалась пояснити, що усе добре і не потрібно драматизувати – дівчинка хороша, їй подобається, що чоловік звикне.

Але все ж чоловік наполягав, щоб дівчинку відвезли назад. Він це і зробив. Зібрали всі речі що купили дівчинці і відвезли. Дружина навіть не змогла попрощатись.
У дитячому будинку все зрозуміли і прийняли дівчинку назад.
Дружина декілька днів не могла прийти до себе, заливається слізьми та не розмовляє із чоловіком. Проте вона не могла втриматись, вмовила чоловіка подзвонити спитати як вона там, чи дуже хвилюється. Вихователі їм кажуть:

– Не знаємо, що і сказати.. Ці три дні дівчинка буквально сидить на своїх речах, не дає нікому їх розпакувати, каже, що чекає коли тато і мама приїдуть її забрати.
Тут дружина каже чоловікові:

– Коханий, я справді не знаю чи зможеш ти полюбити цю дитину як і я, але давай поїдемо і заберемо її.
У цю ж хвилину зібрали речі і поїхали за дочкою.

Зараз, пише батько, що у них усе добре. Дівчинка у них дуже хороша та розумна, красива, навіть трохи схожа на маму, вони стали не розлий вода.

Усе разом. У них і дівоча дружба і любов. Коли дружина на роботі, а я з малечою вдома, вона завжди з нетерпінням чекає зустрічі, та лише питає «Де наша матуся?». Я трохи відійшов на другий план, але це все зрозуміло, у дівчаток є більше про що поговорити між собою.
Тепер про мене турбується уже двоє найкращих жінок.

І як людина чесна я розповів вам цю історію. Щоб інші, хто може потрапити у таку ж ситуацію, могли вчитись не на своїх помилках, а на моїх.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

3 × 4 =

У цю ж хвилину зібрали речі і поїхали за дочкою