У всіх є мама, а у мене нема!

Я йшла з роботи й побачила хлопчика який стояв біля мого під’їзду. Я подумала, що чекає когось із батьків, а може загубився. Запитала як його звуть, він сказав Максим. Я запитала ти когось тут чекаєш, він відповів так тата, він зараз мене забере разом із мамою. Я вирішила йти до дому, адже дитину зараз заберуть. Зайшовши у квартиру я поклала речі та взяла на прогулянку свого песика, Річі. Виходивши з під’їзду Максим досі стояв там один. Ми пішли гуляти в сквер, біля будинку. Повернувшись із прогулянки я побачила як хлопчика забирає батько та спокійно пішла до дому. Я помітила, що його забрав гарний, високий чоловік років 35.

Пройшло трохи часу і я зовсім забула за цю ситуацію. Рано з ранку їхала на роботу, пізно в вечері приїжджала. Все було як завжди, в дома мене чекав мій песик Річі, у вечері ми ходили на прогулянку. Колись я була одружена, це було 6 років назад, ми з чоловіком познайомились ще в університеті, по закінченню ми вирішили одружитись. Ми були щасливі, молоді, закохані. Але це все тривало не довго, 2 роки спільного життя не переросли у щось більше. Поступово ми просто почали віддалятися один від одного. Нам було не цікаво проводити час разом, у кожного з нас були свої інтереси. Тому ми вирішили розлучитись, жили ми у квартирі яку подарували нам батьки чоловіка, заїжджати мені було нікуди, я винайняла квартиру і з’їхала сюди.

Але одного дня я знову побачила хлопчика Максима біля під’їзду. Я привіталась із ним і запитала чи він знову когось чекає, він сказав, що так. Чекає на маму, я запитала як її звуть він сказав Вікторія. Він довго прочекав біля під’їзду, і я коли йшла з прогулянки з Річі так і не згадала сусідку, на ім’я Вікторія. Я вирішила подзвонити до власниці квартири у якої знімала свою, та запитати чи вона знає маму хлопчика Вікторію можливо свою колишню сусідку. Галина Іванівна власниця квартири, що я винаймаю взяла слухавку, і на моє питання чи вона знає мешканку будинку, на ім’я Вікторія сказала, що вона жила колись дуже давно, але трагічно загинула попала в аварію їхавши до дому, в неї залишився маленький синочок і чоловік.

І тут все зійшлось, запитала у хлопчика де він живе і чи тато знає де він. Максим відповів, що не знає, що він його не попередив. Жили вони не так далеко він будинку і я вирішила провести Максима додому. Підходячи до під’їзду ми зустрілись із татом Максима, він саме приїхав з роботи та виходив з машини. Він був здивований побачити свого сина у компанії невідомої йому жінки, мене та Річі. Я привіталась і запитала його чи він батько Максима, він відповів, що так та представився. Його було звати Сергій. Я сказала про те, що Максим вже в друге чекав біля під’їзду маму. Сергій подивився на мене з жалісним поглядом і сказав так, це можливо. Але я не можу зараз вам про це говорити, він попросив мій номер на випадок, якщо ще раз таке трапиться і вони піднялись до себе додому. Так ми й розпрощались, та пішли з Річі до себе.

Пройшло ще трохи часу, і приблизно через місяць я знову побачила Максима він сидів на лавці біля будинку та плакав. Я запитала чому він плаче і, що в нього трапилось на, що він відповів мені у всіх є мама, а у мене немає. Вона мала повернутись до нас мені так тато сказав. Я згадала що у мене був номер Сергія, та вирішила зателефонувати йому, щоб розповісти, що Максим у нас у дворі. Поки я розмовляла з Сергієм Максимові сподобався мій Річі, він перестав плакати та почав гратися із моїм псом. Сергій сказав, що поки затримується на роботі, і запитав чи не буде важко мені придивитись за Максимом десь годину ще. Я погодилась, справ у мене більше не було та і, що було робити. Дала Максимові слухавку, щоб тато міг сказати, що до мене можна піти в гості.

Ми прийшли до мене додому я запитала чи їв Максим сьогодні та коли, він сказав, що так, але ще після школи, вже вечоріло, я вирішила погодувати хлопчика. Нагріла для нас вечерю і швиденько посмажила йому млинців з яблуками та корицею, Максимко їв і казав як смачно як готувала його мама. Мені було це приємно чути, але я не могла зрозуміти чому він весь час думає про те, що мама ще жива. Я зрозуміла, що він нічого не знав про смерть мами, може це і на краще.

Ми повечеряли, Максим грався з Річі та в якийсь момент заснув в мене на дивані в вітальні. Через трохи приїхав Сергій, я запросила його до себе тому, що Максим заснув. Ми вирішили не будити Максима, і я запропонувала випити чаю в мене на кухні. Сергій розповів мені, що раніше вони жили з Вікторією у цьому будинку, і одного дня Віка їхавши з роботи потрапила в аварію, та не вижила. Він не став про це розповідати синові, і просто сказав, що мама поїхала у відрядження, що вона повернеться. Сергій не зміг і не захотів жити у тій квартирі, тому продав її та переїхав у іншу. Але Максим пам’ятав цю адресу і приходив сюди. Ми через трохи розбудили Максимка і Сергій заніс його в машину, вони поїхали до дому. На наступні вихідні Сергій запросив мене за місто на пікнік разом із Максимом та Річі.

Настали вихідні, ми їхали за місто, Сергій приготував барбекю, Максим із Річі весь час носились, кидали палку, та грались. Максим грався зі мною також видно, що нам було весело разом. Ще за декілька зустрічей Сергій запропонував мені переїхати до них, і виховувати разом Максимка. Я погодилась, Сергій мені дуже подобався, а Максим ставився до мене як до рідної людини.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

17 − fifteen =

У всіх є мама, а у мене нема!