В той момент я зрозуміла, чому подруга мене не підтримала

Ми з Віталіною дружили з дитинства. Навчались разом, заміж вийшли майже одночасно, так само з різницею у два тижні дізнались, що очікуємо дітей.

У нас з чоловіком тоді був не найкращий період життя. Переїжджали з однієї орендованої квартири на іншу, намагаючись заощадити. Я дуже хотіла полетіти на відпочинок в Єгипет. Відмовляла собі у всьому, мріючи про довгоочікувану поїздку.

Та коли я, дізнавшись про вагітність, прийшла до лікаря ставати на облік, він виписав мені цілу купу вітамінів та мінералів.

– Ти уявляєш, – жалілась я телефоном Віталіні, – вони коштують, як половина путівки. Звідки в мене такі гроші? Тепер знову доведеться відкласти відпочинок. А потім народжу й взагалі не Єгипту буде!

Я була відверто розчарована. А подруга на тому кінці дроту мовчала.

– Віталіно, ти чуєш?

– Чую. – Подруга знову затихла.

– То чому мовчиш? Тобі немає діла до моїх проблем?

– Мені б твої проблеми… – сказала Віталіна і поклала слухавку.

Я відверто розгнівалась. Віталіна завжди була уважною і чуйною подругою, готовою вислухати. А зараз вона знецінила мої проблеми. Звичайно, вона із забезпеченої сім’ї й ніколи не відчувала ні в чому потреби. Їй не зрозуміти, як це – цілий рік збирати гроші на відпустку, а потім витратити їх на імпортні вітаміни. Й чим вони, взагалі, відрізняються від наших?

З подругою ми не говорили цілий тиждень. Я вирішила не дзвонити із принципу – вона винна, то нехай перша вибачається. Але Віталіна, здається, не збиралась вибачатися. «Ну і нехай» – думала я.

Якось ввечері мене здивував чоловік.

– А ти коли до Віталіни в лікарню збираєшся зайти?

Я подивилась із запитанням.

– Тобто в лікарні? Я вперше чую!

– Та мені Сергій сказав. Вона вже кілька днів лежить. Там щось серйозне. Кажуть, що треба переривати вагітність.

Наступного ранку я була біля ліжка подруги. Вона була бліда та заплакана.

– Ти знаєш, як ми хотіли цю дитину, – Віталіна витерла сльози й стиснула мою руку, – їздили по всіх лікарях, обстежувались. І тут таке щастя! Я так раділа, коли дізналась, що вагітна. Але, видно, не судилося мені стати мамою. Кажуть лікарі, що не зможу я виносити цю дитину. Треба переривати вагітність. І взагалі, більше я дітей мати не зможу.

В той момент я зрозуміла, чому подруга мене не підтримала. Мої проблеми здались мені такими мізерними й не вартими уваги! Отут справжнє горе, а у мене так – дрібниці життя!

Віталіна плакала на моєму плечі. Я плакала разом із нею. Плакала тому, що було шкода подругу, плакала, тому, що дякувала Богу, що з моєю майбутньою дитиною все добре, плакала від сорому за свої думки.

Інколи ми жаліємось на те, чого у нас немає, забуваючи про те, що нам подаровано. А подаровано кожному з нас немало.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

thirteen − three =

В той момент я зрозуміла, чому подруга мене не підтримала