Валентина з чоловіком поверталися додому після знайомства зі сватами. Прийняли їх дуже гостинно, але щось вперто не давало покою. Найбільше збентежили слова свахи наостанок: «Нічого, усе якось владнається, сподіваюся». Що вона мала на увазі?

У Валентини з чоловіком двоє синів. Свої діти завжди найкращі та найкрасивіші, але Валентина часто чула від чужих людей, що сини у неї справжні красені. Обоє високі, атлетичної статури, з правильними рисами обличчя. Усі дівчата на них задивлялися.

Старший уже давно одружився, нещодавно у нього народився первісток. А от меншому на особистому фронті чомусь не щастило.

Три роки зустрічався зі своїм першим коханням, потім щось не поділили, розбіглися. Після того міняв подружок майже не щомісяця, ніяк не міг пережити образу. В останній час ніби взявся за голову, увесь поринув у роботу.

Батьки нарешті зітхнули з полегшенням. Як виявилося – ненадовго.

Одного вечора син привів у їх дім нову дівчину й поставив перед фактом – вони вже подали заяву, весілля буде через місяць.

Валентина подивилася на наречену й про себе сумно подумала: «Не пара вона моєму сину, не пара». Занадто красива, одягнена у дорогі речі, ніби з реклами щойно зійшла. Одна її сумочка коштувала, як уся зарплата Валентини за місяць. Не розуміла вона, що цю паву привабило у їх сині?

Трималася дівчина спокійно, ввічливо, але на тому і все. Жодних емоцій, яких очікуєш від дівчини, що збирається ось-ось заміж. Повна апатія.

Але син відстороненості своєї нареченої зовсім не помічав й аж світився від щастя.

Після знайомства з майбутніми сватами Валентині ще більше на душі тривожно стало. Приємні люди, прийняли їх дуже гостинно. Статки мають набагато більші, але при цьому жодної зверхності. Валентині навіть здалося, що вони ніби аж вибачаються за розкіш у своєму домі.

Взагалі, дивно вони якось поводилися. Очі винуваті в обох, погляд відводять. Коли розпитували про наречену, відразу переводили розмову на щось інше.

Найбільше збентежили слова свахи наостанок: «Нічого, усе якось владнається, сподіваюся». Що вона мала на увазі?

– Може, наша невістка майбутня вагітна вже від іншого, чи у неї якість проблеми зі здоров’ям, що її так швидко заміж випихають? – ніби прочитав думки Валентини, запитав чоловік.

Вона у відповідь лише знизала плечима. Хто його знає?

Місяць у клопотах промайнув швидко. Більшість витрат узяли на себе свати, нічого не хотіли слухати. Знову у Валентини склалося враження, що вони ніби за щось вибачаються.

Нарешті відгуляли весілля. Усе дуже помпезно. Валентині перед своїми рідними та знайомими аж ніяково було. Кого свати хотіли вразити? А от наречена вперше здається була задоволена.

Молоді поїхали у весільну подорож. Все ніби добре, але тривога ніяк не залишала. І не безпідставно.

Син повернувся уже наступного дня, сам. Блідий, на себе не схожий. Розповідати нічого не хотів.

Майже відразу зателефонувала сваха. Плакала, дуже вибачалася. Обіцяла, що обов’язково повернуть усі витрачені гроші.

Виявляється, їх донька заміж вийшла для того, щоб дошкулити своєму попередньому кавалеру. Хотіла так його повернути й, здається, мети свої досягла. Вона зі старим коханням поїхала далі, а наречений повернувся додому.

Валентина не дослухала, кинула слухавку. Які гроші, які вибачення. Хіба можна ними виправити зламану душу?

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

5 × four =

Валентина з чоловіком поверталися додому після знайомства зі сватами. Прийняли їх дуже гостинно, але щось вперто не давало покою. Найбільше збентежили слова свахи наостанок: «Нічого, усе якось владнається, сподіваюся». Що вона мала на увазі?