Від нашого подарунка очманіли всі! Такого ніхто не очікував

Цьогоріч моєму свекру шістдесят. Спілкуємось ми нечасто, бо живемо в іншому місті, але тут привід зустрітися дуже вагомий. Ще за місяць нам подзвонила Віолета Андріївна, чоловікова мама, запросити на святкування.

– У нас, – говорить свекруха, – ресторан пристойний. Тому джинси й кросівки не підходять. Іллюшу вдягніть належним чином. І ти, Галинко, в салон сходи – мусиш виглядати на всі сто!

У нас зараз не найкращий період в житті. Я в декреті, виплачуємо кредит за машину. Гроші у нас не дуже водяться. Й свекруха, на хвилиночку, добре про це знає. Вони зі свекром, Володимиром Даниловичем, навпаки, живуть доволі непогано. Свекор працює на високій посаді в мерії. Віолета Андріївна – головний лікар районній лікарні.

Не дивлячись на те, що свекри живуть набагато краще за нас, у них навіть думки не виникає допомогти єдиному синові. Ми, звичайно, й не просимо, але все ж…

На день народження нашого сина свекруха урочисто вручила онукові… дитячий надувний басейн. Подарунок, звичайно, непоганий, але вона добре знала, що в Іллі немає стільчика для годування й у малюку потрібен новий візочок. Я, звичайно, прямо не говорила, але неодноразово натякала, що внука уже немає в чому возити – у старого візочка відвалюється колесо. Кожна турботлива бабуся зрозуміла б цей натяк.

Так-так, я знаю, що візок – подарунок недешевий. Але бабуся з дідусем, які мають фінансову змогу, все ж могли б купити його єдиному внукові. Але… ми отримали гумовий басейн.

Ну, добре… Цю ситуацію ми пережили. Трохи зекономили й, з горем навпіл, купили той візочок.

Але зараз мені дзвонить Віолета Андріївна й видає:

– А що стосується подарунка для батька, то я вам трошки підкажу, щоб ви не розгубилися. Я буду дарувати йому путівку в Єгипет. Ну а ви, як єдиний син з невісткою, можете подарувати батькові новий смартфон. Сама розумієш, Галинко, там будуть впливові люди, дивитимуться, хто що дарує. Я, до речі, тобі в месенджері надіслала посилання на той телефон, який Володимиру Даниловичу сподобався. А… і ще: вибирайте в сірому кольорі.

Я поклала слухавку й очманіла від такого нахабства! Я, значить, боялась свекрусі натякнути на дитячий візочок, який був нам так потрібний, а вона хоче, щоб ми подарували свекрові такий дорогий телефон. Й це при тому, що вона добре знає про наше фінансове становище!

Відкрила в інтернеті посилання на бажаний телефон, яке мені надіслала Віолета Андріївна й очманіла ще більше! Той смартфон коштує більше, аніж поїздка в Єгипет! То «люба» свекруха ще й вибрала собі дешевший подарунок. А ми, значить, кредит мусимо брати, щоб привітати свекра з ювілеєм!

Прийшла до чоловіка жалітися, ледве не плачучи!

– Що, – кажу, – йти золото в ломбард закладати чи, одразу, продавати нирку?!

– Ні, люба, – чоловік мене обійняв, – нічого продавати не треба, Ми татові інший подарунок зробимо. Я думаю, батьків треба поставити на місце.

Прийшов день народження Володимира Даниловича. Ми, гарно вдягнені, приїхали в ресторан. Свекруха, одягнута, як на червону доріжку, клопочеться, аби розсадити своїх високопоставлених гостей. На нас уваги не звертає. Тільки перед самим початком підбігає до мене:

– Галюню, ви подарунок татові купили?

Я ствердно киваю.

Сірий?

– Найсіріший, який тільки могли знайти, – посміхаюсь я.

– Ну, добре-добре, сама розумієш – всі дивитимуться, що єдиний син подарує.

Свекруха ще трохи поохала, які ми гарні й побігла зустрічати інших гостей. Ми з чоловіком переглянулись й лукаво посміхнулись.

Буде шоу? – питає чоловік.

– Ага. – підморгую я.

Почалась програма. Ведучий вирішив почати з подарунків. Першою була свекруха. Вона розказала вірш про щасливе спільне життя й урочисто подарувала путівку в Єгипет. Всі зааплодували.

– А зараз черга єдиного сина нашого ювіляра, запрошуємо, – голосно сказав ведучий.

Під оплески ми вийшли наперед.

– Дорогий тату, – почав мій чоловік, змовницьки поглядаючи на мене, – в цей святковий день ми хочемо подарувати тобі те, на що ти дійсно заслуговуєш. Я сподіваюсь, що тобі наш подарунок дуже сподобається, адже він від щирого серця. Тому… ми даруємо тобі цей прекрасний… абонемент в басейн! На цілий місяць!

В залі зависла тиша.

– І так, – продовжив чоловік, – він у сірому конверті.

Обличчя свекрухи в цей момент було безцінне. Такого повороту вона не очікувала. А ми вручили шокованому свекру сірий конверт і під здивовані погляди всіх присутніх гордо вийшли з ресторану!

Пройшов уже місяць, але ні свекор, ні свекруха нам так жодного разу й не подзвонили. В басейн, напевно, ходять…

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

four × five =

Від нашого подарунка очманіли всі! Такого ніхто не очікував