Відмовився від дочки

Ми із чоловіком уже 7 років у шлюбі. 5 років ми жили дуже щасливо, ні в чому собі не відмовляли, відпустки двічі на рік, море, гори – завжди активно та яскраво.

Проте два роки тому у нас народилась чудова донечка Єва, яка ну дуже схожа на татуся. Було багато радості коли дізнались, що я вагітна, проте і було трохи здивування. Чоловік каже що не дуже був до цього готовий, проте усе зробить для нашої сім’ї. Тому хвилюватись не було чого, тим більше коштів у нас на все вистачало.

Раніше ми із чоловіком працювали удвох у нашій компанії, розвивали її та майже усі гроші вкладали туди. Після народження донечки ми домовились, що чоловік залишається працювати, а іду у декрет та стаю домогосподаркою, буду створювати любов та затишок для нашої сім’ї.

Усе було добре, але чоловік все більше почав затримуватись на роботі. Я навіть почала чути якісь дивні зауваження щодо прибирання вдома та мого зовнішнього вигляду, щось на кшталт: «Що з тобою стало?». Мені здається змінилась не я, а він.

Усе почало іти шкереберть. Ми почали частіше сваритись, ночувати у різних спальнях та бачитись лише вранці, коли чоловік ішов до роботи, а приходив коли ми вже спали.

А одного вечора чоловік прийшов і сказав, що компанія йому важливіше, а ніж хатні (домашні) витрати, це справа його життя, а ми зараз тільки заважаємо. Мені просто забракло слів, щоб відповісти йому хоч щось. Проте, як ми жили останній рік, такого я терпіти не могла. Ми або сім’я і долаємо все разом, або ми не сім’я.

Проте виявляється мої слова для нього нічого не змінювали, він вже давно підготував документи на розлучення, та навіть, ви зараз здивуєтесь, відмову від батьківства, щоб стати єдиним власником «своєї» компанії та більше ніхто не міг на неї претендувати. А через те, що я була тимчасово усунена від справ, все це йому вдалося дуже легко.

Але знаєте, що я зрозуміла від такої людини мені абсолютно нічого і не потрібно.

Я поважаю свого колишнього чоловіка та його прагнення влаштувати кар’єру, є і такі люди – не для сім’ї. Дякую долі, що я вчасно змогла вийти з усього цього. Адже дочку я віддала до садочка, а сама влаштувалась на роботу, це приємніше, аніж бути домогосподаркою, а там зустріла своє кохання. Не знаю як у нас складеться далі, але сподіваюсь нарешті усі будуть щасливими.
Лише трохи шкода, що маленька копія батька бачить його лише на фотографіях.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

one + three =

Відмовився від дочки