Вмовила дівчину сина залишити дитину

Ми з чоловіком уже давно на пенсії. Живемо удвох на краю міста та більшу частину свого часу проводимо на дачі. Там душа відпочиває!

Донька з сім’єю еммігрувала до Канади, тому бачимось раз на кілька років, а спілкуємось по відеозв’язку. У нас є ще син, Вадим. Він закінчив виш, працює й живе окремо. Він у нас хлопець непоганий, розумний. З сімнадцяти років сам себе забезпечує. Є у Вадима тільки один недолік – дуже любить дівчат. Він у нас ще й красень видний. За ним дівчата завжди сохнули. А він їм наобіцяє з три короби, а сам уже з іншою гуляє. Скільки до мене тих заплаканих дівчат прибігало, коли Вадим ще з нами жив – не передати!

Зараз я в його особисте життя не лізу, а сам син нічого не розказує. Каже, що одружуватися ще не хоче, а я й не наполягаю – його право. Нам з чоловіком є чим зайнятись, окрім онуків. В цьому плані я вважаю нас прогресивною сімейною парою. Недавно ми записались на уроки бачати, а я англійську вивчаю в інтернеті.

Та одного разу у двері подзвонили. Ми з чоловіком саме збирались на дачу.

На порозі стояла заплакана дівчинка років сімнадцяти.

– Ти до кого? – Запитала я.

– До вас напевно, – дівчина шморгнула носом, – Ви ж Олена Сергіївна?

– Я. А ти хто, люба?

Але дівчина тільки схлипувала. Мені довелось запросити її у квартиру, напоїти чаєм й шепнути чоловікові, що дача на сьогодні скасовується.

Дівчина трохи заспокоїлась й почала розповідати. Звати її Олеся. Їй тільки виповнилось вісімнадцять. Приїхала дівчинка із села, працює офіціанткою в кафе. Там вона з моїм сином і познайомилась. Він їй свої казки на вуха понавішував, а вона, бідака, й повірила. А хлопцям одне треба.

– От я була сьогодні в лікаря. І… – Олеся знову розплакалась. – Я вагітна.

В сусідній кімнаті закашляв чоловік. Напевно, вдавився чаєм від шоку.

– Олесю, золотко, а ти впевнена, що вагітна саме від Вадима? – Я намагалась обережно розпитати дівчину.

– Що ви? – Олеся обурилась. – У мене, Олено Сергіївно, крім Вадима, не було нікого. Я ж взагалі хотіла тільки після весілля…ну, ви розумієте. Але Вадим казав, що любить мене і…

Дівчина знову почала плакати. Я, обіймаючи дівчину однією рукою, іншою написала Вадимові повідомлення, що у нас дома плаче його вагітна дівчина Олеся.

Син відповів мені, що його не цікавлять сльози малолітніх дурненьких дівчат і йому треба працювати, а батьком, і, тим більше, чоловіком йому бути ще рано.

Мене обурила така реакція сина. Але змінити його думки я не можу.

– Твої батьки вже знають? – Запитала я дівчину.

– Ні, тільки ви й Вадим, але він сказав мені робити а8орт, а іншого випадку в мене й так немає, бо батьки як дізнаються, мене вбють!

Я вирішила брати ситуацію у свої руки.

– Значить так, – кажу, – зараз ми збираємось, купуємо торт і їдемо до твоїх батьків, будемо знайомитись й розказувати все, як є. При нас вони тебе точно не вб’ють! – Я підбадьорила дівчину й почала збиратись.

Батьки дівчини були шоковані. Сім’я в них багатодітна, а тут зі старшою дочкою таке. Але ми з чоловіком намагались їх заспокоїти.

– Весілля ми вам, звичайно, не обіцяємо, – кажу, – самі розумієте сина змусити одружитися ми не можемо, але відповідати за свою дитину він буде. Це я вам як мати обіцяю! Гроші на дитину він даватиме. Й ми з чоловіком будемо допомагати. Від онука не відмовляємось.

Олеся дивилась на мене з вдячністю.

Пройшло два роки. Зараз у мене є онук Мілан, а Вадим з Олесею готуються до весілля. Син їх обєднав. А невістка досі мені вдячна, що я її тоді підтримала!

 

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

four × 1 =

Вмовила дівчину сина залишити дитину