Володимир довго жив сам. Його робота – була його життям. Він відчував себе самотнім. Чоловік навчився швидше прокидатися, щоб попрасувати одяг і поїсти. Так проходили дні і нічого не змінювалося. Але бажання студентки Юлії врятувало його від такого життя. Разом вони пройшли багато випробувань, але доля таки поєднала їх разом.

Весь свій вільний час Володимир присвячував книгам. Він дуже любив читати. Чоловік відчував себе самотнім, але книги і робота завжди рятували його від цього. Володимир працював викладачем в університеті. В будні дні він сидів дуже довго в закладі. Лекції, семінари, курсові роботи – це все оточувало чоловіка. Коли ж приходили вихідні, то шум і галас замінювала тиша.

Його холодний розум не дозволяв сумним думкам приходити до його голови. Але далеко у душі він розумів, що не може завжди бути одиноким. Сім’я – це найдорожче, що може бути у житті людини. Володимир не хотів зізнаватися в тому, що йому вже давно пора одружитися, бо холостяцька квартира все більше поповнювалася книгами. Йому так не вистачало люблячої людини.

Одного разу, коли чоловік ішов на роботу, до нього підбігла незнайомка і сказала, що хоче поділитися кавою. Володимир дуже поспішав і не хотів розмовляти з нею. Пізніше, коли він зайшов до аудиторії, то впізнав серед студентів ту дівчину. Після лекції вона знову до нього заговорила.

– На цей раз ви повинні випити кави. Вона з корицею. Не подумайте, я в жодному разі не через хороші оцінки вам це вам пропоную.

– Поставте тут.

Володимир холодно відповів їй. Але вже за деякий час вони стали все частіше спілкуватися. Для Володимира було дуже приємно говорити з розумною студенткою. Після закінчення університету вони почали зустрічатися.

Володимир запрошував Юлію до себе. Вони разом розбирали його книги, згадували про першу зустріч, він постійно наголошував на її сміливість. Юлія знала ціну цим стосункам. Вони двоє чекали моменту, коли вони можуть вільно зустрічатися. І ця мить настала.

Володимир вирішив освідчитися дівчині. Він набрався сміливості. Цей крок назавжди поєднав закохані серця. Вони зіграли пишне весілля. Зараз Юлія і Володимир дуже щасливі. Разом виховують двох дітей. Володимир все ще викладає в університеті. Юлія займається синами. Вони подорожують і насолоджуються життям.

Володимир на кожну річницю весілля згадує їхню першу зустріч. Він постійно дякує своїй коханій за те, що вона наважилася підійти до нього. І хоч між ними була різниця у віці, пара була щаслива.

– Я і досі пам’ятаю той смак кави і твою посмішку.

– А я пам’ятаю, як ти мені холодно відповів. А потім, коли всі пішли, ти випив ту каву.

– Спасибі тобі велике за все.

Тепер книги, які купляв собі Володимир вони вже читають четверо.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

four − 3 =

Володимир довго жив сам. Його робота – була його життям. Він відчував себе самотнім. Чоловік навчився швидше прокидатися, щоб попрасувати одяг і поїсти. Так проходили дні і нічого не змінювалося. Але бажання студентки Юлії врятувало його від такого життя. Разом вони пройшли багато випробувань, але доля таки поєднала їх разом.