Всім рідним і знайомим ця ідея сподобалась. Всім, крім нашої доньки Лізи

Донька дуже образилась на нас із чоловіком. А все ось чому.

Тиждень тому в нас була різниця весілля – тридцять років. Ми з чоловіком ніколи різниць не святкували, то грошей не було, то часу. Спечу торта, він мені квіти подарує, чаю вип’ємо – от і все свято. А зараз вирішили раз у житті дозволити собі по-справжньому відгуляти. Тим більше, що ми назбирали трохи грошей. Тому було вирішено: замовляємо ресторан, запрошуємо гостей – порахували, вийшло майже сорок осіб. Я замовила собі гарну сукню – білу та вишукану. Це була компенсація за те, що заміж я виходила в простій ситцевій сукеночці, яку мені старша сестра пошила – часи тоді були тяжкі, безгрошів’я. Тоді було не до весілля, розписались скромно і все. Навіть гостей не було.

Тому зараз ми вирішили надолужити втрачене. Всім рідним і знайомим ця ідея сподобалась. Всім, крім нашої доньки Лізи. А все через те, що два роки тому вона сама виходила заміж. Ми з чоловіком збирались допомогти їй на весілля, але тоді сталась неприємна ситуація – чоловік захворів і йому потрібна була термінова операція. Звичайно, всі відкладені кошти пішли на його лікування. Весілля дочці ми все ж зробили, позичивши трохи грошей. Але, звичайно, сума була набагато меншою, ніж ми планували спочатку. Донька тоді не образилась, адже розуміла наше становище.

А зараз, коли, на щастя, чоловік відійшов від хвороби й ми змогли заробити трохи грошей, щоб влаштувати собі свято, її почала мучити образа.

Мені ви такого зробити не захотіли, – говорила Ліза, коли ми разом з нею прийшли в ресторан узгоджувати святкове меню, – в мене стіл був бідніший, ресторан простіший. А сукня?! Сукня в мене була дешевша, ніж у тебе на свято! Хіба це справедливо?

– Доню! – Намагалась її заспокоїти я. – Але ж ти знаєш наше становище тоді. Ми з татом хотіли допомогти вам організувати пишне весілля, але та прикрість… Ми ж вам не пошкодували. А зараз ми з батьком вже не молоді, в нього здоров’я підводить. Хтозна, скільки ще таких річниць лишилось. Невже ми за все життя не заслужили собі зробити свята?!

Але донька залишилась ображеною. Її настільки сильно це тривожило, що вона навіть не прийшла на наше свято. Дуже шкода, що деякі діти вважають, що життя їхніх батьків повинно бути зосереджено на них… Дуже шкода…

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

8 − 1 =

Всім рідним і знайомим ця ідея сподобалась. Всім, крім нашої доньки Лізи