Ви, – каже Ніна, – хоч би якісь кошти вислали нам з Іспанії, а то стільки років на заробітках, а я від вас ні копійки не отримала

У нас з чоловіком одна донька Ніна. Ми завжди намагались дати їй все найкраще. Свого часу в нас з чоловіком був невеликий, але прибутковий бізнес. Але, на жаль, кілька років тому ми втратили все, що накопичували роками через хворобу чоловіка. Бізнес довелось продати, а отримані гроші пішли на лікування.

Згодом, після реабілітації, чоловік зміг потроху працювати й нам запропонували роботу в Іспанії. Звичайно, не без вагань, але ми погодились. Донька якраз в цей час вирішила виходити заміж. Ми були трохи не в захваті від того, що чоловік старший за неї аж на дванадцять років, але вирішили, що нехай вже одружуються. Та й нам буде так спокійніше. Вже своє гніздечко буде.

Артем, наш зять, виявися доволі серйозним чоловік хоч і розлученим. В першому шлюбі він зрадив дружині, але говорив, що розкаявся. Ми повірили й віддали доньку заміж.

Наш зять поселив доньку в себе й взявся господарювати. В хаті, що лишилась йому від батьків, зробив ремонт й купив машину, щоб вони з дочкою могли їздити в місто. Ми натішитись не могли зятеві. Й роботящий, тямущий, доньку любить.

Коли почали трохи заробляти, відсилали гроші Ніні з Артемом. Але вирішили, що віддаватимемо зятеві, адже донька наша розтринькає, нехай вже краще Артем розпоряджається коштами.

«Він на дурниці не витратить», – думали ми.

За вісім років повернулись в Україну. Прийшли якось до доньки та й мова зайшла про гроші.

– Ви, – каже Ніна, – хоч би якісь кошти вислали нам з Іспанії, а то стільки років на заробітках, а я від вас ні копійки не отримала.

– Як? – Здивувались ми з чоловіком – Ми ж Артемові щомісяця кругленькі суми висилали.

Але Ніна про це нічого не знала. Як з’ясувалось, Артем всі гроші знову на коханку витрачав. Другий шлюб його не змінив. Ніна плакала гіркими сльозами, але що поробиш?

«Я змінюсь, – плакав Артем, – чесно, я кохаю Ніну, просто сам не знаю, що найшло. Таке більше не повториться.»

Але ми не знаємо, чи можна вірити зятеві, адже він не просто зрадив доньці, а й витратив гроші, які ми заробляли тяжкою працею на іншу жінку. Звичайно, нехай Ніна сама вирішує пробачати чоловікові чи ні, але наша довіра до зятя більше не відновиться.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

2 + 4 =

Ви, – каже Ніна, – хоч би якісь кошти вислали нам з Іспанії, а то стільки років на заробітках, а я від вас ні копійки не отримала