Я чекаю, поки зима закінчиться, щоб ви назад поїхали

Син з невісткою живуть в іншому місті. Артем купив там квартиру і знайшов непогану роботу.

Я в гості до них не напрошуюсь, а самі вони ніколи не кличуть. Коли до мене приїздять – радію.

Та останнім часом моє здоров’я почало різко погіршуватись. Проблеми із серцем вимагають постійного нагляду. Але, окрім сина, у мене нікого немає.

Коли Артем дізнався, що все настільки серйозно – відклав усі справи й приїхав вмовляти мене перебратись до них.

Я не хотіла залишати рідний дім, тим більше, що розуміла, що невістка Віталіна, навряд чи, буде рада моїй присутності в їхній квартирі.

Але син не бажав чути ніяких відмовок, тому ледве не силоміць зібрав мої речі. Врешті, я здалась і погодилась переїхати до сина з невісткою, щоправда, тільки на зиму, бо весною на мене чекатиме город.

Коли ми приїхали до сина й піднялись у квартиру – невістка навіть не вийшла привітатись.

«Спить, напевно», – подумала я, адже була вже одинадцята година вечора.

Андрій сам пішов в кімнату, приніс мені чисту постіль і постелив на дивані у вітальні. Потім зробив чай з канапками й поїв разом зі мною. Наскільки я побачила, в холодильнику, окрім, куплених продуктів не було нічого домашнього.

«Може з’їли все за день, а зранку свіже приготують», – намагалась я знайти пояснення такій ситуації.

Але зранку син снідав кавою з тими ж канапками. Віталіна навіть не прокинулась, аби приготувати чоловікові сніданок, не кажучи про те, щоб скласти щось з собою на роботу.

Чим же ти обідати будеш, сину? – Запитала я в Артема, який збирався на роботу.

– Піцу замовлю, або комплексний обід в офіс, – сказав син, – не хвилюйся мамо. А ти собі канапок зроби!

Він поцілував мене й побіг на роботу.

А я пішла до холодильника. Спочатку хотіла почекати, поки невістка прокинеться, але вже дуже зголодніла – була майже десята ранку, а я снідаю о сьомій.

Відкрила холодильник і помітила там кисломолочний сир.

«Зроблю нам з Віталіною сирників на сніданок», – подумала я і прийнялась шукати муку.

За двадцять хвилин у кухні смачно пахло сирниками. На запах з кімнати вийшла невістка. Вигляд у неї був заспаний – вочевидь, вона планувала поспати довше, але я її розбудила своїм шумом.

– Віталіночко, добрий ранок, – я побігла її обіймати. – а я тут нам з тобою сирничків насмажила. Давай до столу.

Невістка вимушено обняла мене у відповідь й незадоволено подивилась на сирники:

– Я смаженого не їм. А сир собі купила на ранок, аби поїсти з лохиною. Але ви вже до нього добрались! Клас! Тепер мені нема чим снідати й доведеться з самого ранку пхатись в магазин!

Віталіна гримнула дверима ванни й включила воду.

А я сиділа й ледь не плакала. Як краще ж хотіла!

За пів години невістка вийшла з душу, потім сушила волосся, фарбувалась. Приїхав кур’єр – привіз кисломолочний сир, знежирений йогурт, авокадо і якісь екзотичні фрукти.

Потім, майже о першій дня, невістка поснідала й повернулась у свою кімнату. По звуках я зрозуміла, що вона дивиться серіал.

А я не знала, що мені робити. Сирниками довелось поснідати, але ж треба приготувати ще щось – скоро син прийде з роботи голодний.

Я постукала до Віталіни. Вона лежала на ліжку й дивилась серіал.

– Доню, може щось приготуємо, – я намагалась говорити якомога привітніше, – скоро Артем прийде.

Віталіна подивилась на мене холодним поглядом.

Що хочете, те готуйте, – відрізала невістка. – Я бачу, що вам не йметься.

– Вибач, Віталіночко, я просто хотіла допомогти.

Та невістка була незадоволена.

– Мені ваших вибачень не треба, – сказала вона. – Я чекаю, поки зима закінчиться, щоб ви назад поїхали.

Я не стала чекати сина з роботи, а зібрала речі й пішла на автобус. Краще вже самій бути!

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

five + eighteen =

Я чекаю, поки зима закінчиться, щоб ви назад поїхали