«Я хочу жити зі своїми батьками», – відмовила дружина чоловіку

– Оксано, я прошу тебе, зупинися, – спробувала востаннє вмовити сестру Марина. – Трішки зачекай, і все у вас буде. Де одне дитя, там і друге.

– Не хочеш мене підтримати, то я сама піду, – сердито відмовила Оксана. – З однією дитиною у мене ще хоч якесь майбутнє є, а з двома?

– Ти Сергію так і не сказала про свою вагітність?

– Ні. А навіщо? Все одно я з ним разом не буду.

– Не розумію, чим тобі Сергій не догодив? Хоча, мабуть, знаю. Це не тобі, а мамі.

– Хто він такий, щоб моїй мамі ума вивіряти? – огризнулася Оксана.

Марина на це лише зітхнула та мовчки пішла за сестрою. Не змогла вона вберегти Оксану від двох найбільших помилок у її житті.

***

Оксана та Сергій одружилися два роки тому. Дівчина не хотіла жити окремо від своїх батьків й наполягла, щоб після весілля оселитися саме у них. Аргументів у неї було багато. По-перше, батьки уже немолоді й самим їм буде важко, а старша сестра Марина навідується до них рідко. По-друге, винаймати квартиру зайвих грошей немає. По-третє, мама допоможе глядіти дитину, адже на день весілля Оксана була уже на четвертому місяці вагітності.

Сергій ще до одруження звернув увагу на те, що чоловік Оксаниної сестри не спілкується з тестем та тещею. Іноді привозив дружину до її батьків, але сам ніколи не заходив, чекав у машині.

– Не твоє діло, – сердито буркнула теща, коли Сергій спробував обережно розпитати про таку поведінку другого зятя. Пізніше він усе зрозумів сам.

Оксанина матір виявилася недоброю людиною. День і ніч було чути від неї нескінченні прокльони сусідів та родичів, які чимось їй не догодили. З її чоловіком ще можна було якось миритися, якби не його звичка буквально до кожного слова додавати міцне слівце.

Майже рік Сергій терпів, але потім не витримав. Став умовляти дружину переїхати жити окремо від батьків:

– Оксанко, мій дядько дозволив нам жити у цій квартирі абсолютно безплатно, лише комуналку платити треба буде. Нічого, що не усі зручності є. Я поступово усе там зроблю.

Після тижня умовлянь Оксана погодилася й лише тому, що нове помешкання було неподалік від батьків – якихось двадцять п’ять хвилин прогулянки пішки. Сергій, як і обіцяв, став потихеньку облаштовувати квартиру. Йому це було нескладно, бо мав насправді золоті руки. До чого б не брався, усе в нього виходило.

Оксану ж як магнітом тягнуло до батьків. Як тільки чоловік зранку ішов на роботу, вона брала дитину та прямувала до батьківського дому й поверталася пізно ввечері. Теща, яка раніше не знала як зятя розхвалити, тепер лаяла його на чому світ стоїть.

Саме мати напоумила Оксану перервати другу вагітність й нічого не казати про це чоловікові.

Одного дня теща з тестем приїхали до дому молодого подружжя, зібрали доньчині речі та забрали її з дитиною до себе. Сергій ввечері повернувся в опустіле помешкання.

Чоловік майже щодня приходив до двору Оксаниних батьків та вмовляв дружину повернутися. Але далі хвіртки його не впускали. Усі гостинці та подарунки, які Сергій привозив для свого маленького сина, відразу опинялися на смітнику.

Десь з пів року Сергій намагався відновити свою сім’ю, доки не дізнався про те, що дружина позбулася їх другої дитини. Теща сама йому про це необережно обмовилася під час чергової перепалки через паркан. І Сергій більше не прийшов.

Минуло три роки. Від колеги на роботі Марина дізналася, що Сергій вдруге одружився, та сестрі сказати про це не наважилася.

– Я її дурепа так спочатку відмовляла від цього шлюбу, – захоплено розказувала жінка про свого зятя. – Розлучений, вже має одну дитину, на сім років старший! Донька ж стояла на своєму, мовляв, такими чоловіками не розкидаються. А він і справді молодець. Почав зі своїм братом з невеличкої автомайстерні. Зараз же у них ціла мережа. І СТО, і магазини автозапчастин.

Оксана ж так і залишилася сама. Не лише в особистому житті, а й з роботою нічого у неї не ладилося. Переходила з одного місця на інше. У жодному колективі не могла ужитися. Та ще й час від часу стала прикладатися до чарки.

Сергія, Оксана вперше зустріла через багато років. Нова колега запросила її до себе у гості. Знайома жила у престижному мікрорайоні, де що не двір, а справжні хороми. Один із будинків особливо привернув увагу Оксани. «Гарно», – подумала про себе жінка й аж зупинилася, замилувалася. Раптом звідти вийшла красива пара з двома дітьми. У чоловікові Оксана несподівано впізнала Сергія. З роками він майже не змінився.

Жінка сама не своя повернулася додому. Цілий вечір вона ридала у телефон старшій сестрі Марині, каялася, що колись її не послухалася. Та тепер уже нічого не повернеш.

Зараз спільному сину Оксани та Сергія вісімнадцять років. Батько не залишив рідну дитину напризволяще. Віддав хлопцю свою стару машину. Хоч і не нова, але повністю на ходу. Влаштував до себе на роботу.

Оксана живе разом з матір’ю. Все частіше припадає до оковитої. Через це втратила чергову роботу. Одна опора у її житті – єдиний син. Інакше б склалося життя, якби обрала, як її сестра, не під боком у матері сидіти, а власне сімейне щастя будувати.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

5 × four =

«Я хочу жити зі своїми батьками», – відмовила дружина чоловіку