«Я кохаю його, хіба ви не розумієте?!» – кричала сестра, втікаючи з дому на побачення із хлопцем.

Мені щиро шкода сестру.

Леся залишилась сама із вдома маленькими дітьми. Богданчик – її молодший син – ще зовсім немовля.

Сестра вийшла заміж за однокласника Андрія – своє перше кохання. Ми з батьками бачили, що нічого доброго з їхні стосунків не вийде й намагались всіляко відмовити Лесю від шлюбу з Андрієм – та усе марно.

«Я кохаю його, хіба ви не розумієте?!» – кричала сестра, втікаючи з дому на побачення із хлопцем.

Батьки тільки зітхали. А що залишалось робити? Не прив’яжеш її ж дома!

Всі сподівались, що ця підліткова закоханість з часом пройде. Але сталось не так. Лесі ще дужче «зривало дах», коли вона бачила Андрія.

Я на той час уже була дорослою і мала свою сім’ю, тому намагалась поговорити з нею як старша сестра.
Та як я не пробувала пояснити Лесі, що ми зі сторони бачимо, що Андрій – не той хлопець, з яким варто планувати майбутнє, сестра тільки більше ображалась.

Зрештою, ми з батьками, побачивши, що подібні розмови не викликають нічого, крім опору, зовсім припинили будь-що говорити.

Пройшло кілька тижнів після випускного і Леся прийшла до батьків сказати, що вагітна й вони з Андрієм збираються одружитись.

Батькам від такої новини діватись було нікуди – змушені були збирати гроші на весілля.

Отак Леся стала жити з Андрієм. Народила дівчинку. Назвали Андріаною – на честь батька. Сестра спочатку була на сьомому небі від щастя, та згодом її захват почав вщухати.

Андрій став пізно повертатись роботи, не завжди тверезий. Часто на дружину лився весь негатив, назбираний за день, а деколи міг і вдарити. Леся плакала, але терпіла.

Я бачила, що сестрі нелегко живеться з чоловіком, та розуміла, що вона залишиться з ним, адже у них спільна дитина.

Згодом сестра приголомшила мене ще однією новиною – вона знову вагітна! Я хотіла запитати в неї, чим вона думала, ще раз вагітніючи від чоловіка, який над нею знущається, але вирішила не нагнітати – ситуація і так не з легких.

Та Андрія новина про ще одну дитину не дуже втішила. Він звинуватив дружину, що це через її неуважність він змушений буде ще більше працювати, щоб прогодувати стільки ротів. Знову були звинувачення, крики, сльози вагітної Лесі.

Але після народження сина ситуація ще більше погіршилась. Андрій по кілька ночей міг не ночувати вдома, а коли приходив, то абсолютно не був радий бачити дружину. Плач дітей його дратував, а від Лесі взагалі нудило. Він ображав її останніми словами, а коли вона намагалась щось відповісти – бив.

Леся намагалась нам не жалітись, але ми з батьками й так бачили, що ситуація безнадійна.

Я почала натякати сестрі, що краще розлучитись, поки не пізно. Але вона намагалась знайти виправдання своєму непутньому чоловікові, говорячи, що це просто період тяжкий, що Андрій втомлюється на роботі, але незабаром у них усе владнається і він змінитися.

Так, справді, довгоочікувані зміни незабаром прийшли. Але це були зміни далеко не в кращу сторону.

Леся дізналась, що Андрій їй зраджує.

Я впевнена, що вона і тут могла б вигадати йому виправдання, якби він сам не зізнався, що це триває вже давно і систематично. Тільки коли він сказав, що ні про що не шкодує, бо інша жінка гарніша та розумніша за Лесю і ще не шкрябає йому мозок – сестра нарешті почала думати тверезо.

В той вечір вона зібрала речі, дітей і пішла від Андрія. Вона повернулась в батьківський дім, у місце, з якого колись так відчайдушно намагалась якомога скоріше втекти. Але зараз вона повернулась ще й з двома маленькими дітьми на руках, купою душевних ран та тягарем невтішного життєвого досвіду.

Батьки просто прийняли її назад. Вони не почали читати мораль про те, що попереджали Лесю про подібні наслідки. Вони розуміли, що їхні повчання не дали б нічого, якби сестра сама не пересвідчилась в помилковості свого вибору.

Звичайно, зараз їй буде дуже тяжко. Але, можливо, це єдиний шлях отримати той досвід дорослішання, яким сестра знехтувала у свій час.

Пройшло кілька місяців. Ми з батьками, як можемо, допомагаємо Лесі та дітям. Вони помаленьку відходять від усього того, що довелось пережити.

Я щиро сподіваюсь, що негативний досвід моєї сестри послужить хорошою наукою молодим людям, яким здається, що вони все знають краще.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

five × 4 =

«Я кохаю його, хіба ви не розумієте?!» – кричала сестра, втікаючи з дому на побачення із хлопцем.