Я не пробачу її ніколи!

До 19 років ми з мамою жили разом. У нас були дуже теплі стосунки. Але після одного випадку, я так і не змогла її пробачити!

Мій батько був справжнім ледарем. На роботу ходив рідко. Вдома взагалі нічого не допомагав, лише лежав на дивані та дивився телевізор.

Мама працювала на трьох роботах. Намагалась утримати всю сім’ю. З батьком вони постійно сварились. Я не могла слухати ці сварки, тому завжди мріяла втекти з дому.

З 13 років почала збирати гроші на переїзд: відкладала з днів народжень, підробляла промоутером, здавала пляшки, у місцевому кафе інколи мила посуд та прибирала. Я завжди хотіла мати власну квартиру, у якій не буде ні сварок, ні криків, а лише дружня атмосфера. У 19 років  змогла назбирати певну суму грошей, якої б вистачило, щоб взяти в оренду квартиру на пів року.

Того фатального дня я поверталась додому з роботи. Якраз планувала зібрати свої речі та переїздити. Коли зайшла в кімнату, побачила маму. Вона сиділа на ліжку, збоку лежала шкатулка із заощадженнями. Мама звинуватила мене в тому, що я ці гроші крала в неї протягом багатьох років та ховала в себе. Тому вона їх забирає і витратить на борги.

В цей момент я зненавиділа своїх батьків. Нашвидкуруч зібрала свої речі і пішла з дому. Певний час жила у подруги. А згодом переїхала до свого хлопця Антона. Все було добре. Але через 7 років прийшла звістка

Я дізналась, що моя мама померла від тромбозу. Одразу вирішила прийти у рідну домівку. Там на мене ніхто не чекав. Батько, як завжди, лежав та дивився телевізор, навіть голову не повернув у мій бік. Я зайшла у свою кімнату. На підлозі сиділа дівчинка, якій було приблизно 4 роки. Вона була брудною та голодною. Я запитала батька:

  • Хто це?
  • Це дитина твоєї мами від іншого чоловіка. Завтра її відведу до дитячого будинку.

На моїх очах виступили сльози. Я не могла залишити дівчинку… У маминій кімнаті знайшла свідоцтво про народження. Її звали Марійка.  Я взяла сестру за руку та забрала до себе. Мій чоловік здивувався, коли побачив дівчинку разом зі мною. Я все розповіла…

Антон все зрозумів і підтримав мене.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

15 + fourteen =

Я не пробачу її ніколи!