Я не впізнаю свою дружину. Після весілля її ніби підмінили. Юля цілими днями сидить у телефоні або з подругами гуляє. Ще й брата свого меншого до нас притягла. Тепер удвох байдикують та холодильник спорожняють. Спробував щось сказати, а у відповідь обізвали страшною людиною. Понадувалися, кісточки мені перемивають. А те, що обоє у мене на шиї сидять, то їм байдуже

Ми з Юлею були у шлюбі лише рік. Але і цього мені вже досить. Учора подав на розлучення. Прожити решту свого життя із такою людиною та з такими її родичами я не хочу.

Коли ми з Юлею ще зустрічалися, усі мені заздрили. Красива, привітна, завжди усміхнена, турботлива. У таку не можна було не закохатися. Але зараз я свою дружину просто не впізнаю. Після весілля її ніби підмінили.

До одруження Юля працювала консультантом у магазині косметики, але як тільки отримала штамп у паспорті, відразу роботу покинула. Батьки її у цьому підтримали. Навіщо працювати, якщо чоловік забезпечений. Треба про нього турбуватися.

На жаль, ні турботи, ні підтримки, я так і не відчув. Юля цілими днями сиділа у телефоні або з подругами гуляла. У квартирі раз на тиждень так-сяк прибереться, у пральну машину нашвидкуруч брудний одяг закидає й лежить днями на дивані. Готувати сама нічого не хотіла. Лише писала мені довжелезні списки, що купити смачненького. В останній час взагалі розлінилася. Готову їжу прямо додому замовляла.

На мене та домашні справи у неї часу не було, а от на себе кохану та улюблених подруг був. З ними вона регулярно відвідувала косметичні салони та популярні кафе й ресторани. Мені це у чималу копієчку влітало. Як ці гроші зароблялися, її не хвилювало. Дай і все.

А пів року тому ще й брата свого меншого до нас притягла. Він вступив на перший курс до університету в нашому місті. Жити у гуртожитку не хотів. Там душ та кухня загальні. У кімнатах аж по шість чоловік. Та й дорого. Чому б безплатно не пожити у сестри з чоловіком, якщо у них є вільна кімната та ще й не одна?

Тепер удвох байдикували та холодильник спорожняли. Ще й друзів своїх студент до нас частенько приводив. Я ледь встигав продукти купувати.

Спробував щось сказати, а у відповідь обізвали страшною людиною. Понадувалися, кісточки мені старанно перемивали. А те, що обоє у мене на шиї сиділи, то їм байдуже було.

Коли той студент взагалі вчився, я не знаю. Ночами в інтернеті сидів, все в ігри грав. На заняття майже не ходив. Воно й не дивно, що його після першого семестру з університету виперли.

Він тоді з горя вечірку влаштував. Я приходжу додому, а там куча народу, музика волає, що аж під’їзді чути, пляшки по всій квартирі. Тут у мене терпець уже увірвався. Я усю оту компанію швиденько виставив за двері разом із родичем. Дружина щось там почала обурюватися, але я пригрозив, що якщо не припинить скандалити та безлад у квартирі мигом не прибере, то піде слідком за братом.

А зрання до нас завітали тесть із тещею. Удвох на мене напали, що я їх синочка образив. Та ще при друзях принизив. Йому тепер соромно їм в очі дивитися. Он воно що. А переді мною йому не соромно було, що такий гармидер у чужому домі без дозволу влаштував. І за те, що з університету поперли, також йому не соромно.

Я ще й дружину свою, виявляється, ображав. Уже рік минув після весілля, а вона й досі у моїй квартирі не прописана.

А я собі тоді й подумав, що це мене Доля вберегла. Я ж декілька разів збирався навідатися до ЦНАПу та оформити ту прописку, але все щось заважало. То Юлі було не цього, то мені ніколи було. Добре, що не вийшло, адже її сімейка вже оком на мою квартиру встигла накинути. Хотіли ділити після розлучення. Але я на свою квартиру сам заробив. Купив її ще до шлюбу й тепер нікому віддавати не збираюся. Нічого в них не вийде.

З тещею та тестем я не церемонився та виставив за двері. Юля ображена за ними слідком побігла. Я на наступний день, доки вона не передумала, зібрав усі її речі й відвіз прямісінько до її батьків у сусіднє містечко. Пожитків, до речі, за рік подружнього життя назбиралося немало. Але я не жадібний, хай забирає.

Дружина після того ще не раз телефонувала й приходила. Спочатку влаштовувала скандали, потім просилася. Але я й так довго терпів. Досить.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

14 − 4 =

Я не впізнаю свою дружину. Після весілля її ніби підмінили. Юля цілими днями сидить у телефоні або з подругами гуляє. Ще й брата свого меншого до нас притягла. Тепер удвох байдикують та холодильник спорожняють. Спробував щось сказати, а у відповідь обізвали страшною людиною. Понадувалися, кісточки мені перемивають. А те, що обоє у мене на шиї сидять, то їм байдуже