Я прийшов додому й розповів усе дружині. Вона спочатку, ніби, навіть пошкодувала мене. Сказала, що ми зможемо разом все пережити. Але вже через кілька днів я зрозумів, що не все так просто

Я все життя вважав своїм обов’язком забезпечувати дружину та дитину. Коли жінка сиділа в декреті, я знайшов додатковий підробіток, аби мої рідні ні в чому не мали потреби. На щастя, за десять років спільного життя нам з дружиною вдалось купити власну квартиру. Звичайно, більшу частину грошей назбирав я, тому що заробляв більше, але ми ніколи не ділили – це твоє, це моє, у нас все було спільне. Зрештою, так і мало б бути в нормальних сім’ях. Але все змінилось в одну мить, коли я втратив роботу.

Банальне скорочення. Я прийшов додому й розповів усе дружині. Вона спочатку, ніби, навіть пошкодувала мене. Сказала, що ми зможемо разом все пережити. Але вже через кілька днів я зрозумів, що не все так просто.

Дружина саме вийшла з декретної відпустки, але не старе місце роботи – їй вдалось знайти більш престижну посаду. Відповідно, вона стала добре заробляти, навіть краще, ніж я у свій час. На її зарплату, ми могли б непогано жити, поки я не знайду роботу. Але, як з’ясувалось, вона не збиралась ділитись своїми грішми.

Так, продукти вона купувала, але не втрачаючи нагоди дорікнути мені, що я дармоїд, бо не працюю. Я щодня ходив по співбесідах, виконував усю домашню роботу, сидів з дитиною, а дружина могла ввечері ще й обізвати мене.

Ледащо, – часом казала вона, – усі чоловіки, як чоловіки – зранку на роботу, а ти в мене в кого перетворився? В хатню робітницю?

– Я шукаю роботу, але ти сама розумієш, що потрібен час.

– У ледачих завжди відмовки, – говорила дружина.

Якось сталась ситуація, яка повністю відкрила мені очі на дружину. Йдучи на чергову співбесіду, я готував одяг. Тоді я зрозумів, що у мене немає цілих шкарпеток. Взагалі. Дружина, якраз збиралась на роботу й розпаковувала нові колготки.

– Кохана, – невпевнено звернувся я, – ти не могла б дати мені грошей на шкарпетки? Зовсім одягнути нема що.

Але дружину таке невинне прохання розлютило.

– Ах, шкарпетки тобі треба! – Її очі набули якого неприродного відтінку – То піди й зароби на них гроші! Чи тобі просто зручно моїм коштом жити, га?

Я цей момент я подивився на людину, яку знав не один рік, іншими очима. Вона показала свою справжню натуру. Я ніколи нічого не шкодував ні їй, ні дитині, а тут так.

Зараз я думаю, чи потрібна мені взагалі дружина, яка не готова підтримати в моменти труднощів. Ви як вважаєте?

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

15 − fourteen =

Я прийшов додому й розповів усе дружині. Вона спочатку, ніби, навіть пошкодувала мене. Сказала, що ми зможемо разом все пережити. Але вже через кілька днів я зрозумів, що не все так просто