Я все життя вважав своїм обов’язком забезпечувати дружину та дитину. Коли жінка сиділа в декреті, я знайшов додатковий підробіток, аби мої рідні ні в чому не мали потреби. На щастя, за десять років спільного життя нам з дружиною вдалось купити власну квартиру. Звичайно, більшу частину грошей назбирав я, тому що заробляв більше, але ми ніколи не ділили – це твоє, це моє, у нас все було спільне. Зрештою, так і мало б бути в нормальних сім’ях. Але все змінилось в одну мить, коли я втратив роботу.
Банальне скорочення. Я прийшов додому й розповів усе дружині. Вона спочатку, ніби, навіть пошкодувала мене. Сказала, що ми зможемо разом все пережити. Але вже через кілька днів я зрозумів, що не все так просто.
Дружина саме вийшла з декретної відпустки, але не старе місце роботи – їй вдалось знайти більш престижну посаду. Відповідно, вона стала добре заробляти, навіть краще, ніж я у свій час. На її зарплату, ми могли б непогано жити, поки я не знайду роботу. Але, як з’ясувалось, вона не збиралась ділитись своїми грішми.
Так, продукти вона купувала, але не втрачаючи нагоди дорікнути мені, що я дармоїд, бо не працюю. Я щодня ходив по співбесідах, виконував усю домашню роботу, сидів з дитиною, а дружина могла ввечері ще й обізвати мене.
– Ледащо, – часом казала вона, – усі чоловіки, як чоловіки – зранку на роботу, а ти в мене в кого перетворився? В хатню робітницю?
– Я шукаю роботу, але ти сама розумієш, що потрібен час.
– У ледачих завжди відмовки, – говорила дружина.
Якось сталась ситуація, яка повністю відкрила мені очі на дружину. Йдучи на чергову співбесіду, я готував одяг. Тоді я зрозумів, що у мене немає цілих шкарпеток. Взагалі. Дружина, якраз збиралась на роботу й розпаковувала нові колготки.
– Кохана, – невпевнено звернувся я, – ти не могла б дати мені грошей на шкарпетки? Зовсім одягнути нема що.
Але дружину таке невинне прохання розлютило.
– Ах, шкарпетки тобі треба! – Її очі набули якого неприродного відтінку – То піди й зароби на них гроші! Чи тобі просто зручно моїм коштом жити, га?
Я цей момент я подивився на людину, яку знав не один рік, іншими очима. Вона показала свою справжню натуру. Я ніколи нічого не шкодував ні їй, ні дитині, а тут так.
Зараз я думаю, чи потрібна мені взагалі дружина, яка не готова підтримати в моменти труднощів. Ви як вважаєте?
