Я сама тут повинна горба гнути? – Каже вона мені. – Нащо мені дочка, якщо вона навіть не хоче приїхати мені допомогти закрити салат з кабачків?

Моя мама абсолютно мене не розуміє. Вона два роки тому купила будиночок в селі, куди переїхала з міста. Свою квартиру мама здала в оренду, а на гроші, отримані від здачі квартири, купує собі різні речі для садівництва. Я цього щиро не розуміє, але раз умами таке хобі, то нехай робить, що хоче.

Та якби мама обмежилась тільки тим, що сама проводить час, як хоче. Але вона хоче, щоб ми всі допомагали їй з садівництвом та консервацією. Поправді кажучи, ні ми з чоловіком, ні діти не любимо консервованих овочів та компотів. Тим більше, що в наш час цілий рік можна купувати свіжі фрукти та городину в супермаркеті. Благо, наші статки дозволяють про це не хвилюватись. Але мама цього розуміти не бажає.

– Я сама тут повинна горба гнути? – Каже вона мені. – Нащо мені дочка, якщо вона навіть не хоче приїхати мені допомогти закрити салат з кабачків?

– Мамо, – кажу, – кому ти його робиш? Ми з чоловіком кабачків у свіжому вигляді терпіти не можемо, не кажучи вже про консерви. Нащо стільки мучитись, якщо їх ніхто не їстиме?

– Як ніхто?! – Дивується мама. – Я, наприклад, дуже люблю кабачковий салат.

– То закрути собі кілька банок. Це дві години роботи.

– А скільки в мене яблук вродило! – Не може вгамуватись мама. – Приїзди – зробиш дітям пастилу.

Я не витримую.

– Мамо, я працюю на роботі, де мені платять гроші, за які я можу купити дітям хоч пастилу, хоч яблучний сік. А витрачати всій дорогоцінний час на подібні речі я вважаю нераціональним.

– Бач, яка панна зробилась! «Нераціонально!», – Перекривляє мене мама. – Ти що жінка, якщо нічого руками робити не хочеш. Геть розлінилась. Усе б купувала! У вас що, грошей кури не клюють?!

Словом, ніякі аргументи на маму не мали жодного впливу. В село до неї все-таки не поїхала, зате вона, щоб замучити мене почуттям провин накрутила цілу купу банок і змусила мого чоловіка приїхати й забрати все це «добро».

«Отаку маю дочку, – жаліється мама односельцям, – як допомогти, то – зась, а варення їсти ласа

Я вирішила, що не буду мамі нічого доводити, адже справедливість на моєму боці. Я не просиділа в мами нічого закривати, це була цілковито її ініціатива. От зараз сидимо з чоловіком і думаємо, що робити з двадцятьма банками кабачкового салату.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

16 − thirteen =

Я сама тут повинна горба гнути? – Каже вона мені. – Нащо мені дочка, якщо вона навіть не хоче приїхати мені допомогти закрити салат з кабачків?