Я щиро кохала чоловіка, але з часом почала помічати, що з його боку щирості значно менше.

Ми з Сергієм почали зустрічатись ще в школі. Батьки не схвалювали мій вибір, адже всі в селі знали Сергія як бабія. Але я щиро сподівалась, що він мене кохає, тому одразу погодилась на одруження, тим більше, що на момент пропозиції була вагітною.

Весілля ми зіграли невелике. Згодом народився Вадим, наш син. Я щиро кохала чоловіка, але з часом почала помічати, що з його боку щирості значно менше. Сергій почав затримуватись на роботі, став агресивний. Ми почали спілкуватись значно менше. Я сиділа вдома з дитиною, а Сергій цілими днями десь пропадав.

Якось він прийшов й почав збирати речі.

– Куди ти? – Запитала я, не розуміючи, що сталось.

– Я йду від тебе, – Сергій не наважувався подивитись мені в очі, – я зустрів іншу.

Далі говорити не було сенсу. Я плакала, а Сергій зібрав речі й пішов.

Наскільки я знала, він виїхав з нашого села, адже його коханка була з сусіднього.

Я довгий час плакала, а потім взяла себе в руки й вирішила жити заради сина. Згодом зустріла чоловіка, який покохав мене, не дивлячись на сина від першого шлюбу. Ми з Олегом почали жити разом. З Сергієм офіційно я розлучена не була, тому побратись з Олегом не могла.

За шість років спільного життя Олег зробив ремонт в хаті, купив автомобіль. Вадим називав його татом й Олег зміг стати йому справжнім батьком. Ми були хорошою сім’єю, доки не сталось те, що збило мене з пантелику.

Одного вечора у двері постукали. На порозі стояв Сергій. Я ані слова не могла сказати.

– Вибач, – він знову боявся підняти на мене очі. – Я винний перед тобою та перед сином, але розкаююсь. Я знаю, що ти не повинна мене пробачати, але мені зараз зовсім немає куди піти… А цю хату я будував, тому подумав може ти пустиш мене хоч переночувати.

– Заходь. – Не знала, що сказати я.

За столом того вечора була дуже незручна пауза. Ніхто не знав, як правильно себе поводити. Звичайно, Олегові не була приємною присутність мого колишнього чоловіка у нас вдома, але він нічого не сказав, адже розумів, що цю хату будував Сергій. Той, своєю чергою, теж не знав, як поводитись в домі, де вже інший господар. Вадимчик не міг зрозуміти, чому сьогодні в нього з’явився ще один тато.

Все ж Сергій залишився на ніч. Я постелила йому на дивані. Наступного дня ми з Олегом, порадившись, вирішили дати Сергієві ключі від старої хати Олега, де він жив раніше.

– Можеш бачитись з сином, якщо захочеш, а в Олеговій хаті жити, – сказала я, – а в цій хаті вже вибач, але господар Олег, адже саме він приклав тут руку.

Я розумію, – сказав Сергій, – дякую, що не засудила.

Бог – суддя, – сказала я, – а я на тебе зла не тримаю, ти вже відповів за свої вчинки.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

seventeen − 13 =

Я щиро кохала чоловіка, але з часом почала помічати, що з його боку щирості значно менше.