Я сподівалась, що в нас буде щаслива сім’я, але сталось не так. Мене почало мучити сумління щодо старшого сина.

Ми розлучились з Петром два роки тому. У нас два сини, старшому на моменту розлучення було тринадцять років й він вирішив за краще лишитись з батьком. Я не була проти, адже силоміць забрати сина було б неправильно. Думала я…

Молодший син, якому було вісім, залишився зі мною в нашій квартирі. Чоловік мав збереження, за які купив ще одну квартиру особисто для себе, де й поселився зі старшим сином. Аліменти на молодшого сплачував.

Але через рік я зустріла Сергія. Він став для мене саме тим чоловіком, якого я чекала все життя. Якщо з Петром в мене не було про що навіть поговорити, то з Сергієм ми могли розмовляти днями й ночами. Тому зовсім скоро ми з сином переїхали до нього. Сергій прийняв мого молодшого сина, як рідного, адже своїх дітей мати не може.

Я сподівалась, що в нас буде щаслива сім’я, але сталось не так. Мене почало мучити сумління щодо старшого сина. Петро одружився невдовзі після нашого розлучення, а його нова дружина вже мала двох дітей-близнюків. Вона настільки заклопотана вихованням своїх дітей, що до мого сина їй не було справи. Тим більше жінка дізналась, що вони з Петром чекають ще одну дитину.

– Я не можу за ним доглядати, – сказав мені Петро, коли ми зустрілись, щоб поговорити про майбутнє старшого сина. – Моя дружина проти того, щоб він жив з нами. Він уже підліток, їй з ним тяжко, тим більше вона вагітна… Може, – Петро зам’явся, – поговориш з сином, щоб ми він переїхав до тебе?

– Спочатку я змушена поговорити з Сергієм, – сказала я, розуміючи, що розмова буде не з легких.

І я не помилилась.

– Розумієш, – сказав Сергій, коли дізнався, про що я хочу з ним поговорити. – Це не зовсім доречно. Ти знаєш, що я хочу побудувати для нас будинок. А підліток в хаті – це трохи складно, тим більше, що він не мій син.

– Але ж мого молодшого сина ти прийняв?

– Це молодший. А як розмовляти зі старшим я не знаю. Давай краще залишимо все, як є.

Я не знаю, як мені правильно вчинити. Я люблю своїх дітей, але й чоловіка кохаю. Тепер змушена розриватись між ними в пошуках вирішення. Що ви порадите?

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

four × 2 =

Я сподівалась, що в нас буде щаслива сім’я, але сталось не так. Мене почало мучити сумління щодо старшого сина.