Я сиділа біля його ліжка день та ніч протягом двох місяців, не дивлячись на те, що в мене двоє маленьких дітей, а скоро на свій повинна з’явитись наша третя донечка

Моєї бабусі не стало, коли я тільки пішла в школу. Я майже її не пам’ятаю. Та мені її замінив дідусь. Справді, таких дідусів треба ще пошукати. Він встав зранку, щоб посмажити мені млинців, прасував мою шкільну форму та заплітав волосся. Річ у тому, що мої тато з мамою, то сходились, то розходились, супроводжуючи все це гучними скандалами. А потім, коли вони остаточно вирішили не жити разом, мама завезла мене до дідуся з усіма речами й сказала, що я поживу з ним, поки вона не «стане на ноги». Щоправда, ставати на ноги вона так і не збиралась, адже замість стабільної роботи, мама шукала чоловіків. Їй було не до мене. Батько поїхав за кордон і там одружився, тому я його не бачила з десяти років. Біля мене завжди був дідусь. Він допомагав мені у всьому. Коли ж я виросла, почала допомагати йому. Навіть коли в мене з’явилась своя сім’я, ніколи не забувала про дідуся й приходила по кілька разів на тиждень, щоб приготувати й прибрати в нього вдома.

Минулого літа здоров’я у дідуся почало погіршуватись. Він переніс інсульт, тому зараз весь час лежачий. Я сиділа біля його ліжка день та ніч протягом двох місяців, не дивлячись на те, що в мене двоє маленьких дітей, а скоро на свій повинна з’явитись наша третя донечка. Чоловік в усьому мене підтримував і сам допомагав дідусеві. Так було б й далі, але мого чоловіка скоротили на роботі й він змушений був поїхати на заробітки за кордон, адже у нас скоро буде третя дитина, ще й хворий дідусь, на лікування якого крім нас ніхто не допоможе – потрібні гроші.

Саме тоді я зрозуміла, що сидіти з дідусем сама більше не можу, адже в мене діти, залишити їх нема з ким, адже чоловік – сирота. В мене не залишалось вибору, як попросити свою маму про допомогу.

Коли я запитала в мами, чи може вона допомогти мені з дітьми, або з хворим дідусем, мама відмовилась.

«Дід на тебе квартиру переписав, – сказала вона, – от тепер і думай, що з ним робити.»

Мені було дуже образливо, що мама вважає несправедливим те, що квартира дісталась мені. У нас з чоловіком свого житла немає, ми живемо в орендованій квартирі, адже в дідусевому домі ми б не помістились. А у мами є власне житло – один із колишніх залицяльників подарував їй квартиру. Але вона вважає, що має право претендувати на дідову спадщину, хоч не була хорошою донькою, так само як і зразковою мамою.

А мені допомогти немає кому. От тепер змушена вагітна з двома дітьми доглядати за дідусем.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

20 + fourteen =

Я сиділа біля його ліжка день та ніч протягом двох місяців, не дивлячись на те, що в мене двоє маленьких дітей, а скоро на свій повинна з’явитись наша третя донечка