Я вагітна, Андрію

– Андрію, куди ти їдеш? Я тебе кохаю! Не залишай мене!
– Не вірю я у твоє кохання, ти зрадниця..
– З ким я могла тобі зрадити, якщо люблю тебе, я вагітна.. Андрію..
– Та навіть не підходи до мене. Пака! – Андрій просто розвернувся і пішов.

Надія жила із мамою удвох. Батько від них пішов, коли дізнався про вагітність її матері. Але росла дівчинка дуже гарною і талановитою. Була трохи скромною, але любила й пожартувати, а її чорні очі зводили усіх з розуму. Навчалась Надія на першому курсі філологічного факультету.
Андрій був їхнім сусідом, хлопець не мав браку уваги збоку дівчат, проте був хорошим хлопчиною. Тому й не дивно, що вони сподобались одне одному. Вони обоє легкі у спілкуванні, Надя завжди голосно сміялась із жартів Андрія, а він від цього ще більше пригортав її до себе і не хотів відпускати. Вони вірили обоє, що проживуть усе життя разом. Усі сусіди говорили, що вони підходять одне одному.

Проте щастя тривало не довго, до поки Андрій не побачив як Надя сміється із жартів якогось хлопця, що проходив повз будинок, і побачив як Надія фарбує паркан. Він подумав, що він не особливий, напевно і обіймає її так хто хоче.
Вони не спілкувалися.
Надя ходило постійно повз будинок із животом, що хвилювало Андрія і робило йому боляче. Він поїхав жити до міста на квартиру.
Коли народився хлопчик, усі сусіди лише шепотіли, як він схожий на Андрія. Слухи дійшли до міста. Андрій через рік повернувся до села.
Він довго не заходив до Наді, лише спостерігав як хлопчик грає на подвір’ї. А одного разу хлопчик прийшов до Андрія додому, забрати м’яч, що перелетів через паркан. Тут серце Андрія розтало.

– Як тебе звуть?
– Мене звати Саса, а вас? – посміхається хлопчик.
– А мене Андрій.
І хлопчик побіг.

Одного вечора Андрій сказав Наді:
– Я бачу, що син мій, ти не ображайся на мене.. – і пішов.

Наступного дня Андрій прийшов з квітами вибачатися та спробувати усе заново.
Надія і справді вагалась довгий час та не знала як правильно вчинити.
Мама Наді була проти, адже він уже зрадив її одного разу, хіба цього не достатньо. У мами уже був схожий досвід.

Надія кохала Андрія. Вона його пробачила, чи могло бути інакше? А Андрій любив Надію та сина. Через три місяці вони одружилися. Андрій забрав дружину і сина до міста, де вони жили дуже щасливо, про біль що пережили вже ніхто й не згадував.

Батьки дуже часто й справді дають нам потрібні та правильні поради, але добре, що Надія пробачила Андрію. Адже вона могла зробити нещасними трьох людей: себе, сина, Андрія.
Потрібно вміти пробачати, прислуховуватись до свого серця, щоб не проґавити свого щастя.
Усі в житті мають право на помилку.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

eighteen + twenty =

Я вагітна, Андрію