Я виросла в не дуже заможній сім’ї.

Я виросла в не дуже заможній сім’ї. Окрім мене є ще молодший брат. Батько хворів, тому мати забезпечувала нас. Звичайно, грошей на все не вистачало. Коли в нашій сім’ї народився Сашко, я відчула себе, так би мовити, забутою. Вся увага батьків була прикута до молодшого. Йому купляли все найкраще. Від речей до іграшок. Тому я мріяла вступити у хороший виш, влаштуватися на роботу, та мати достойне життя. Тому весь свій час я присвячувала навчанню. Якщо дуже чогось хотіти, то потрібно докласти якомога більше зусиль на те, щоб реалізувати всі свої цілі у життя.

Ось і прийшов довгоочікуваний лист від університету з рішенням щодо вступу. І так, ця відповідь була позитивною. Я дуже раділа, що невдовзі моє життя зміниться на краще. Я про це нікому не розповідала, і почала готуватися до переїзду в столицю. Зібрала всі необхідні речі та через місяць прийшов час вирушати.

Після закриття сесії настали зимові канікули і я приїхала додому. Всі мої друзі та знайомі розпитували про життя в столиці й навчання. Брат вже пішов до першого класу. І додому я приїхала не з пустими руками, привезла в честь цього невеличкі подарунки для нього. Трохи подорослішав він з того моменту коли я його бачила в останнє. З батьками відносини в мене не налагодилися, ображалися на те, що я холодно ставлюся до Сашка, та ніяк не допомагала їм. Прийшов час повертатися. Коли мати дізналася, що я маю підробіток часто телефонувала з тою метою, щоб допомагала їм грошима. Я відмовити не могла, та хоч невелику суму, але переводила.

Студентські роки промайнули не помітно. Я вже стала працювати, та з’явився у мене хлопець і ми вирішили разом жити. Квартиру ми винаймали, тому це впиралося у чи немалу суму грошей. Гроші я більше не переводила, оскільки сама потребувала в них. Тому після цього мати дуже рідко підіймала слухавку, ображалася через це.

На превеликий подив я отримала житло від своєї фірми, і згодом ми перебралися туди. Коли мої рідні дізналися про це, то стали вимагати, щоб я відмовилася від частини будинку, аби ця хатина лишилася брату. Оскільки на відміну від нього я вже мала своє житло, та стосовно нього так буде чесно.

Я довго думаючи, погодилася на це. Я вирішила поступитися, оскільки набридли мені ці постійні сварки між нами, все ж таки я бажаного досягнула та у мене було все про, що я тільки мріяла. Я зайнялася всіма документами, це тривало декілька тижнів. Після отримання бажаного, від сім’ї я вже не чула ані звісточки. Вони зробили все що хотіли, та продовжили жити своїм життям.

Повернувшись до дому я вже була там нежданим гостем. Тому на довго я там не затрималася та одразу повернулася до міста. Згодом мій хлопець зробив мені пропозицію, та наступного року ми відіграли весілля. Зараз я маю двох чудових діток та люблячого чоловіка. Втративши одних рідних людей я знайшла підтримку та любов у інших. З батьками та братом я більше не спілкувалася, вони навіть не приїхали, щоб розділити зі мною найкращі моменти мого життя.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

sixteen − five =

Я виросла в не дуже заможній сім’ї.