Моя мама завжди хотіла, щоб я добре жив. Вона хвилювалась за мене, коли бачила, що мені розбивали серце. На жаль,так буває, що хтось комусь чинить зле. В моєму житті була лише одна дівчина, яку я дуже кохав. Але нам не судилося бути разом, тому ми розійшлись. Цю звістку я сприйняв дуже важко. І мамі я повідомив, що більше ніколи нікого не покохаю.
Така новина приголомшила маму. Вона думала, що я вже дійсно не подарую їй щастя бути бабусею. Але все змінилося, коли в моє життя прийшла Валентина. Вона подарувала знову мені щастя і радість. Разом з нею я отримав душевний спокій. Мама дуже зраділа тому, що скоро я одружуся і в мене буде весілля.
Валентина, чомусь, не дуже була в захваті. Вона не надто серйозно ставилася до цієї події, і казала, що ми спішимо. Неохоче, але таки погодилася.
Одного разу, я підслухав її розмову по телефоні. Вона казала, що їй набридне швидко сімейне життя. Оскільки вона людина, яка любить волю.
– Мамо, може ще з цим почекати.
– Навіть не думай про таке. Твій майбутній чоловік дуже мудра людина. Він хороший і ніколи не покине тебе. Головне, що він любить тебе.
– Послухай мене, я прожила багато років і бачила різне. Ти купила найкраще плаття і будеш найкрасивішою дружиною.
– Значить так і буде, мамо.
Після почутого, я вирішив, що треба поговорити з Валентиною. Таке її ставлення мені не подобалося. Я не хотів знову помилитися у виборі.
– Валентино, ти впевнена, що кохаєш мене і готова вийти за мене заміж? Добре подумай перед тим, як відповісти. Це серйозне рішення.
– Коханий, до чого всі ці питання. Якщо я погодилась, то значить я все давно обдумала.
В мені боролися дві сторони. Я не знав, як правильно вчинити. Я вже мав гіркий досвід і не хотів повторення історії. Мама наполягала на весіллі. А я ходив задуманий і засмучений. Одного разу Валентина вирішила повторити розмову на цю тему. Вона вкотре сказала, що любить мене і хоче бути разом. Валентина наголосила, що була здивована моїй швидкій пропозиції і розгубилася. Але тепер вона впевнена, що хоче бути разом.
Наше весілля пройшло прекрасно. Я щиро дякую батькам. Після нього, ми вирішили поїхати в подорож. Коли відпочинок закінчився, я взявся до роботи. Валентина вирішила створити свою колекцію одягу. Кожен з нас займався своєю справою. І це було прекрасно. Ми поступово почали піднімати капітал та робити успіхи.
Через рік у нас народилася Оленка. Ми були дуже щасливі. Я зрозумів, що мої страждання були варті того, щоб зустріти Валентину. Я вважав, що наша сім’я є прекрасною та міцною.
Валентина була вдячна мамі, за цінні поради. Вона знала, що я – її мужність і опора. Я ніколи не залишу її та завжди буду поруч. Жодного сумніву щодо цього в неї не було.
Одного разу я зустрів свою колишню дівчину. Тоді вона розбила мені серце. А зараз, я взагалі її не впізнав. Вона була втомлена і виглядала нещасною. Сама до мене підійшла і попросила про допомогу. Вона сказала, що жаліє за минулим і за мною. Але я лише глянув у її очі і пішов.
Я чітко усвідомлював: минуле має бути минулим. Ніякі люди не варті того, щоб руйнувати своє щастя через них.
Поспішаючи додому, я купив букет своїй дружині подякував їй за те,що вона зі мною. Цінуйте своїх дорогих людей. Більшого щастя, ніж любляча сім’я не існує.
