Я з дружиною живу вже п’ятнадцять років. У нас завжди був спільний бюджет. Ми виховуємо сина. Одного разу Галина повідомила, що вона звільнилася з роботи, бо їй важко працювати. Від тоді я сам забезпечую сім’ю. Дружина економити не збирається, а про нову роботу і чути не хоче.

Я дуже часто роздумую над своїм життям. Іноді приходить такий час, коли треба сісти і подумати, що далі робити, як поводитися в тій чи іншій ситуації. Я живу разом із дружиною вже 15 років. Але відчуваю, що у нас більше поганих спогадів, ніж хороших.

Як голова сім’ї, для мене важливо, щоб у домі панував порядок і достаток. Куди б ми не їздили з дружиною, на все потрібні ресурси. Я працюю вчителем. Зарплата в мене не погана. Але не вистачає на все. Школа знаходиться недалеко від мого будинку. Дружина працювала кухарем, але через важкий графік вона звільнилась.

Для мене це була не зовсім хороша новина, бо довелося працювати ще більше. Я просив Галину потерпіти, докласти більше зусиль, але вона не хотіла залишатися там ні хвилини. Шукати нової роботи дружина не спішила. Вона цілими днями сиділа і перебирала свій гардероб.

У нас росте син. Йому 10 років. Володимир любить грати в різні ігри. Ми часто проводимо час разом. Кожні вихідні ми завжди ходили гуляти. Після звільнення дружини, я почав економити. Щотижня Галина просила грошей на продукти, одяг, косметику. А треба було ще сина забезпечувати.

Така поведінка дружина мені зовсім не подобалась. Складалося враження, що вона не розуміє нашого становища. Щоб витрачати – потрібно заробляти. У нас було таке, що я не міг оплатити дитині гурток. Щоб вирішити ситуацію я був змушений звертатися до мами. Мені було дуже соромно, але більше не було в кого просити про допомогу.

Так тривало досить довго. Дружина зовсім не спішила знаходити роботу. Ми почали суттєво економити. Витрачали лише на необхідне. Одного разу син захотів поїхати на екскурсію із класом. Він вже цілий місяць говорив про неї. Але Галина витратила кошти на посилку. Вона замовила собі парфуми. Через це Володимир залишився вдома.

Мені самому було шкода сина. Я почав відверто заявляти дружині, що вона думає лише про себе

– Мені здається, тобі треба влаштуватися на роботу. Ти весь рік вдома. Ми не можемо так більше жити.

– Я працювала вже. Цілими днями мене не було вдома. Сина і тебе зовсім не бачила.

– Шукай якусь іншу роботу. Я не в силі забезпечити нашу сім’ю сам.

Після цієї розмови нічого не змінилося. Дружина продовжувала сидіти вдома. Мені було дуже добре, бо я знав, що мене чекав обід, в будинку завжди було чисто. Але матеріальне становище лише погіршувалося. Я розумів, що треба щось змінювати. Наступного дня дружина повідомила, що знайшла роботу. Тепер вона буде працювати в одному ресторані. Там дуже зручний графік.

Для мене це була прекрасна новина. Сподіваюся тепер у нас все налагодиться, і ми зможемо знову повноцінно жити.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

four × five =

Я з дружиною живу вже п’ятнадцять років. У нас завжди був спільний бюджет. Ми виховуємо сина. Одного разу Галина повідомила, що вона звільнилася з роботи, бо їй важко працювати. Від тоді я сам забезпечую сім’ю. Дружина економити не збирається, а про нову роботу і чути не хоче.