Я завжди мріяв про міцну сім’ю,де мама і тато разом. Але моя мрія розбилася на крихти. Коли батька не стало, з’явилось питання про нерухомість. Але в житті матері з’явився той, хто захотів наших грошей. Але доля вирішила інакше.

Моя мама після смеrті тата шукала собі надійне плече допомоги та підтримки. Вона хотіла, щоб ми були захищені і відчували батьківську підтримку. 9 років тому тато помеr, а ми назавжди залишилися без близької людини. У спадок ми отримали двокімнатну квартиру і невеличку крамничку з дитячим одягом.

Молодший брат відразу виступив за те, щоб нерухомість продати і отримані кошти інвестувати в бізнес іншого напрямку. Мама не захотіла. Вона взяла справи у свої руки.

Час минав. Ми поволі розвивалися, вдосконалювався і бізнес. Мама все більше поглинала у справи. Вони йшли добре. Я допомагав із бухгалтерією, знаходив нових постачальників. Молодший брат навчався в Польщі.

Одного разу до нас зайшов солідний мужчина, на перший погляд, він здавався досить строгим.

– Доброго дня! Мене звати Ігор Іванович, готовий запропонувати вам прекрасний товар з Італії.

– Марія Степанівна!Дуже приємно. Давайте обговоримо умови співпраці.

З того моменту у моєї мами з’явився бізнес-напарник , а згодом близький друг.

Ми з братом були готові до змін. Але вони вплинули на подальші плани. Мама закохалася в Ігоря Івановича. Вони часто проводили час разом. Тепер їх об’єднувала не лише робота, а й особисте життя. Мені було легко спілкуватися з ним. Він завжди готовий був прийти на допомогу. Тоді мені не доводилося виконувати багато обов’язків. На себе все взяв Ігор Іванович.

Згодом вони з мамою вирішили розширити бізнес:відкрили мережу аптек. Збагачувався персонал. Брат закінчив навчання і повернувся в Україну. Тепер нас стало 4. І ділити обов’язки стало вже важче. Брат не любив вітчима, йому здавалося, що він краде всі гроші. І, здається, Олег не хотів ділити мамину увагу із чоловіком.

Попри сімейний бізнес я вирішив одружитися. Моя наречена була спочатку моїм найкращим другом, але потім дружба переросла в справжню любов. Ми планували влаштувати пишне весілля з смачним тортом і радісними гостями. Так і сталося. Раділи всі, крім мого вітчима. Він не хотів ділити бізнес. А мама подарувала нам право на володіння мережі аптек.

Після весілля я відразу взявся до роботи. Але пролунав один дзвінок, який назавжди змінив наше життя. Це був Ігор Іванович. Він повідомив, що моя мама несподівано і раптово помеrла. Перші хвилини я був у розпачі. Я не міг підібрати слова і затамував подих. Мені вперше хотілося плакати і кричати. Я ледве зібрав всі свої сили, щоб зателефонувати братові. Але він вже це знав від вітчима.

Ми намагалися зібрати всі сили в кулак. Організували похоrон. І просто мовчали…Ми сиділи тихо і непорушно. Ніхто і слова не зронив. Пекучий біль пронизував нас. Ми не могли думати ні про завтра , ні про теперішнє. Мама нас всіх єднала. Вона хотіла нам щастя, а для себе – любові і підтримки. Тепер без неї пусто і холодно

Після такої трагедії брат вирішив поїхати за кордон. А я намагався знову повертатися до справ і бізнесу. До мене прийшов адвокат Ігоря Івановича, який просто здивував мене, заявивши, що тепер вся нерухомість належить його замовникові і всі права власності тепер на ньому. Виявляється, що мама переписала на нього весь наш сімейний бізнес. Важко було зрозуміти матір, але я прийняв це. В мене не було ні сили , ні бажання боротися за ту крамничку. Тоді вітчим ще не знав, що аптеки мама подарувала мені, як весільний подарунок…

 

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

twenty − 10 =

Я завжди мріяв про міцну сім’ю,де мама і тато разом. Але моя мрія розбилася на крихти. Коли батька не стало, з’явилось питання про нерухомість. Але в житті матері з’явився той, хто захотів наших грошей. Але доля вирішила інакше.