Моя мама живе далеко від мене. Коли я одружився, то зрозумів, що дуже важко буде їздити до батьків і працювати на роботі. Але я завжди викладаюся на повну і намагаюся встигати все. Одного разу тато попросив мене приїхати допомогти зібрати урожай.
Батьки вже давно офіційно не працюють, тому вони забули, що таке режим дня і робочі будні. Вони телефонують і запрошують в будь – який день. Інколи я відмовляюся, бо не завжди виходить, та й вдома багато турбот.
Але я таки знайшов час і спеціально поїхав до батьків. Дружина була не в захваті. Вона казала, що вдома теж є робота. У нас дуже часто виникають сварки. З батьками живе ще молодша сестра і вона так само може допомогти.
У нас з дружиною є двоє дітей. Вони ще маленькі, але уваги потребують багато. Моя мама часто робить подарунки їм, пече смачні пироги та виплітає теплі светрики.
Ми з дружиною намагаємось дати найкраще своїм дітям. Я працюю лікарем. Дружина наразі в декретній відпустці. Моєї зарплати вистачає для проживання. Ми взяли машину в кредит. Але невдовзі вже термін вийде.
Моя сестра ще себе не реалізувала. Вона проживає з батьками, і не може ніяк виїхати з села. Я приїхав до мами і тата. Вони вже чекали на мене.
– Сину, ми раді тебе бачити. Як ти дібрався?
– Все добре. Бачу погода дуже гарна, якраз для роботи.
– Тебе цікавить робота? Ми думали, ти взагалі забув про нас.
– Не починайте. Я завжди по – можливості намагаюся до вас приїжджати. Я ж працюю лікарем, в мене є пацієнти, записи. Ви думаєте, це легко? В мене, як і в кожного, є обов’язки.
Нашу розмову перервала сестра. Вона дуже рада була мене бачити. Ольга спитала, чому я не привіз з собою дітей. Далі ми пішли працювати. Урожай цього року був дуже щедрим. Яблуні і груші, сливи та виноград були надзвичайно смачними. Завжди любив повидло з яблук.
Я допоміг батькам поносити ящики з фруктами. Далі справа була за мамою. Вона мала робити закрутки на зиму. Батьки подякували мені і запросили на святкову вечерю. На той час, якраз до мене зателефонувала дружина. Вона вимагала, щоб я приїхав терміново, бо в хаті перегоріла лампочка.
Ось так завершився візит до батьків. Я вічно поспішаю кудись, всім потрібна моя допомога. На жаль, на допомогу від інших мені не варто розраховувати. Але моя дружина і батьки – це найважливіші люди для мене. І зрештою, я розумію, що любов це не дорогі подарунки, але і в першу чергу – жертовність.
