Я завжди відчував, що моя дружина була мені чужою. Після народження доньки вона почала казати, що сумує за її попереднім життям. Вона любила гуляти з подругами,веселитися. В один момент я вирішив змінити наші життя і не помилився з рішенням.

У житті кожної людини бувають моменти, коли треба зробити паузу: відпочити, забути про проблеми. Моє теж не виключення. Олену я знав вже багато років. Ми почали зустрічатися, коли нам було по 18 років. Через деякий час до мене прийшло розуміння, що вона стала чужою. Все змінила новина. Олена сказала, що вагітна. Тоді я забув про всі негаразди.

Ми з батьками вирішили негайно організовувати весілля. Всі дуже тішилися цій новині. Через деякий час у нас з’явилася Надійка. На її появу я дуже чекав. Мені було соромно, що в якийсь момент я хотів розлучитися з Оленою. Дружина не зводила очей з дівчинки. Хоча перший час Олена була втомлена і виснажена. Пологи видалися досить важкими.

Надія росла дуже примхливою. Вона весь час плакала. Дуже важко було її заспокоїти. Олена не могла з нею бути. Доводилося мені вставати ночами і годувати сумішами. На роботу я йшов з надією, що ввечері я прийду і буду відпочивати. Моє життя перетворилося на справжній жах. Так тривав цілий рік. На вихідні мені не було спокою. Надійка спала мало і була дуже вередливою.

Моє звичне життя дуже змінилося. Одного разу дружина попросила, щоб я посидів з донькою. Вона домовилася про зустріч з подругою. Я поставився до прохання з розумінням. Дружині було теж важко. Вона постійно була з донькою. Я відпустив її з умовою, що вона не буде затримуватись.

Дружини не було ні через дві години, ні через чотири. Олена прийшла вночі. Я вже не знав, що думати.

– Де ти була? Ти совість маєш? Я тут пережив за тебе. Ти жодного разу не зателефонувала.

– Я знала, що все добре у вас. Зате я відпочила. Мені так цього не вистачало.

– Ти де була?

Відпочивала.

Наступного дня ми забули про це. Я деякою мірою її розумів. Але такі походеньки почали траплятися часті. З дитиною залишалися то мама моя, то теща, то сестра. Я вирішив, що дитина їй заважає жити повноцінно. Зовсім не впізнавав ту Олену, яку колись сильно кохав. Вона стала чужою. Я вирішив спитати у неї, чи готова вона жити з нами далі, якщо ні – то краще розлучитися.

Олена сказала, що краще розійтись зараз. До доньки вона буде приходити. Поки їй потрібен спокій. Так і сталося. Вже зовсім скоро ми були офіційно розлучені. Я найняв няньку. Життя почало налагоджуватися. Ярина була дуже доброю. Надійка її полюбила, як маму. Олена приходила в гості. Вони часто зустрічалися.

Так ми і живемо зараз. Я дуже радію, що зважився тоді на серйозний крок. Ці зміни були на краще.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

1 × one =

Я завжди відчував, що моя дружина була мені чужою. Після народження доньки вона почала казати, що сумує за її попереднім життям. Вона любила гуляти з подругами,веселитися. В один момент я вирішив змінити наші життя і не помилився з рішенням.