Як би це не звучало дивно, але ми з чоловіком змушені забезпечувати двох дорослих синів, які живуть разом з нами

У нас з чоловіком два сини. Андрію – двадцять вісім, а Богдану – тридцять, він вже був одружений, але дружина не захотіла жити з чоловіком, який нічого не заробляє, а живе на всьому готовому й вони розлучились. Андрій, молодший син, ще не був одружений, він зараз отримує третю вищу освіту на очному відділені, тому йому працювати ніколи.

Як би це не звучало дивно, але ми з чоловіком змушені забезпечувати двох дорослих синів, які живуть разом з нами. І якщо Андрія хоча б якось можна виправдати, то Богдану взагалі нема прощення. Ми кілька разів намагались ставити питання «ребром» й навіть були готові виставити сина з дому, але кожного разу наші батьківські серця не витримували й ми залишали Андрія.

Щоправда, нам з чоловіком стає фізично тяжко багато працювати, щоб забезпечити таку родину. Я зранку готую сніданок й біжу на роботу разом з чоловіком. Андрій йде на навчання, а Богдан – по якихось своїх справах, або залишається вдома дивитись телевізор. Після роботи я спішу додому, щоб приготувати вечерю й помити посуд, адже його за день назбиралось немало – сини за собою прибирати не звикли. Ні, ми з чоловіком намагались навчити їх елементарних правил, але якось не вийшло.

Фінансова відповідальність за вже дорослих дітей теж лежить на мені з чоловіком. Андрій постійно говорить, що почне працювати після навчання, але йому вже двадцять вісім! Ми не можемо зрозуміти, яка користь від його стількох освіт, якщо він навіть шкарпетки собі не має за що купити?! Про Богдана взагалі мовчу – йому постійно надходять повістки в суд з питання несплати аліментів. Річ у тім, що в нього ж ще чотирирічна донька, якій він абсолютно не допомагає, бо не має з чого. Як ви думаєте, хто надсилає гроші дівчинці? Правильно, ми! Не повинна ж онучка страждати від того, що її батько – недоумок.

Я просто розгублена, адже не знаю, як далі чинити. Ми вже немолоді й дуже виснажуємось від роботи. Діти допомагати не хочуть. Чи правильним буде попросити їх покинути батьківський дім й почати самостійно відповідати за своє життя, чи все-таки продовжити їх утримувати? Як ви вважаєте?

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

13 − four =

Як би це не звучало дивно, але ми з чоловіком змушені забезпечувати двох дорослих синів, які живуть разом з нами