Як ми з сестрою посварились через бабусині збереження

Бабуся Ніна свого часу замінила нам маму. Мама, скільки я її пам’ятаю, їздила по заробітках, а бабусі надсилала гроші на наше з сестрою виховання. Бабуся у нас жінка економна. Таке життя в неї було. Безгрошів’я бабусиної молодості давалось взнаки, тому гроші, надіслані мамою, тратились завжди дуже неохоче й то, тільки маленька частка, а основна сума відкладалась на «чорний день». Ми знали, що гроші, відкладені бабусею завжди лежали у шафі, акуратно загорнуті в хустинку.

Ми ніколи не вимагали від бабусі тих грошей. Поїсти у нас завжди було що, бо у бабусі був свій город, а одяг нам мама імпортний відсилала.

А коли виросли, переїхали від бабусі й створили свої сім’ї, то взагалі й думати забули про бабусині заощадження.

До бабусі Ніни навідувались ми часто. Та одного разу, мені зателефонувала сестра Інна й сказала, що бабуся в реанімації.

За три дні її не стало. Вік похилий, здоров’я не те. Поховали, поплакали. А що змінити можна? Рано чи пізно це мало статись.

Хату бабуся нам із сестрою навпіл заповіла.  Й, коли ми ввійшли у право спадщини, вирішили будинок продати, а гроші розділити.

Перед тим, як продати, я прийшла прибрати в будинку. Мила, перекладала. Дійшла до шафи.

«О, тут були заощадження», – подумала я, розгрібаючи білизну. – «Цікаво, скільки там у бабусі? Нам із сестрою ці гроші зараз знадобилися б».

Та, на мій превеликий подив, хустинки з грішми в шафі не виявилось!

Зателефонувала сестрі.

– Так це ти забрала! – Почала з ходу мені кричати Інна. – А зараз хочеш сказати, що їх, типу, немає! Їх що, хочеш сказати, бабуся із собою забрала?!»

Я в той момент дуже обурилась.

– А може, – я висказала свої підозри, – ти взяла гроші? У тебе теж були ключі! Й саме ти була, коли бабусю швидка забирала. От ти й забрала під шумок.

Словом, посварились ми з Інною серйозно. Будинок, з горем навпіл, продали, гроші поділили, але одна з одною майже не спілкувались. Взаємні підозри не давали нам шансу на примирення.

Та через тиждень після продажу будинку мені несподівано зателефонувала сестра.

– Тут таке сталось… – Почала Інна.

Словом, їй подзвонив новий власник бабусиного будинку й попросив Інну приїхати.

– І, уявляєш, – продовжила сестра, – коли я приїхала, він простягнув мені… бабусину хустинку із «заначкою»!

Виявляється, бабуся гроші переклала в щілину у підлозі. А зверху поставила крісло. Меблів ми не рухали, продали будинок разом із ними. От тому я грошей і не знайшла.

А новий власник виявився чоловіком сумлінним, тому й вирішив, що гроші буде чесно віддати нам.

– А ми з тобою ледве не посварились через той нещасний згорток! – сказала я сестрі.

На зекономлені бабусею гроші ми вирішили поставити їй пам’ятник й поїхати із сім’ями відпочити на море. Так, сума виявилась чималою!

Та найціннішим виявилось те, що ми зрозуміли: ніякі гроші не замінять рідних!

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

14 − nine =

Як ми з сестрою посварились через бабусині збереження