Як Оксана повернула кохання

Вперше про те, що у чоловіка хтось є Оксана дізналася кілька років тому. Скоріше, не дізналася, а відчула: чужий запах від його одежі, постійні затримки на роботі, а головне, брак уваги. Відчула, але з’ясовувати стосунки не стала. Подумала про дітей, собаку та кредит на житло. Нехай все буде так, як буде. Краще чоловік, який гуляє і повертається, аніж ніякого. Але родину врятувати не вдалося.


Коли діти поїхали на літо до бабусі, чоловік взагалі перестав з’являтися вдома, а потім написав коротку смс: «Мене не чекай. Я хочу жити окремо. Речі заберу на наступному тижні».
Сказати, що цієї мити було боляче – не сказати нічого. Кілька днів Оксана провела лежачи на дивані та поїдаючи нескінченні піци з найдешевшого кафе. Все чекала, що чоловік повернеться за речами, але він не прийшов, ані на наступному тижні, а ні наступного місяця.


За цей час жінка встигнула погладшати, запустити і без того не дуже гарне волосся та повністю забути про хатні справи. Одного дня, коли до піци у подарунок принесли пляшку вина, Оксана наважилася зателефонувати чоловікові, але їй відповів жіночий голос. Оксана не сказала ні слова, але тієї миті щось змінилося і її голові.
Наступного ранку жінка прибрала у квартирі та записалася у місцевий салон краси. Дорогою додому зайшла до супермаркету, де купила овочі, фрукти та каші – попереду дієта. Не забула жінка придбати й абонемент у найближчий спортзал.


Кожного дня відображення у дзеркалі все більше подобалося жінці. Вона не просто змінилася, але й стала гарнішою, аніж була всі десять років подружнього життя.
Якось ввечері, повертаючись зі спортивної зали, жінка побачила знайомий силует у парку. То був її колишній чоловік, з яким вони так і не розлучилися (до речі, дітям до повернення із села, Оксана також вирішила нічого не казати. Навіщо псувати малечі канікули?):
– Оксана? Привіт… Ти така…
– Яка?, – Оксана високо виразно подивилася в очі свого коханого.
– Змінилася…
– Тобі дякую. Бувай, – говорити більше було складно, хотілося якомога швидше піти, допоки сльози не почали заливати очі.
– Пробач мені. Я дурень. Я тут тебе вже кілька годин чекаю. Мені погано без тебе. Я хочу все повернути.
Відповідати було боляче, але іноді серце сильніше за розум:
– Пішли, дурень, я як раз твоє улюблене м’ясо у духовці зробила.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

7 + 16 =

Як Оксана повернула кохання