Якось ми з чоловіком все ж наважились запитати напряму в батьків, коли вони збираються переїжджати, на що почули доволі неочікувану відповідь…

Сталось так, що ми з чоловіком вирішили «деякий час» пожити в моїх батьків. Але цей «час» розтягнувся спочатку на кілька місяців, а потім на кілька років. Словом, ми вже понад десять років живемо в моїх батьків. Місця, начебто, вистачає, адже у батьків велика чотирикімнатна квартира, але я починаю помічати, що наша присутність стає татові з мамою тягарем. Наша сім’я «окупувала» три кімнати з чотирьох: в одній живемо ми з чоловіком, в другій – восьмирічний син, а в третій – наші шестирічні доньки-близнючки. Так, за десять років ми встигли завести трьох дітей. Відповідно, що шум і гам у квартирі пенсіонерів, які звикли до розмірного розпорядку дня, трохи виводять їх з рівноваги.

На жаль, ми не маємо можливості придбати власне житло, тому змушені жити у квартирі батьків. Але на однокімнатну квартиру грошей у нас вистачає, щоправда, для нашої сім’ї вона була б замалою. Тому на сімейній раді ми з батьками вирішили, що квартиру все ж купимо, але переїдуть туди батьки. Однієї кімнати їм буде цілком достатньо, адже головне для них – тиша та спокій.

Уже за місяць після цієї розмови ми з чоловіком оформили документи на квартиру. Своїм коштом зробили там ремонт, купили меблі, адже сподівались, що батьки одразу переїдуть так, як ми й домовлялись. Але вони, вочевидь, не дуже спішили.
Так ми й прожили разом ще три місяці, щодня намагаючись натякнути батькам, що однокімнатна квартира готова до переїзду. Але вони натяків не розуміли, ну або вдавали.

Якось ми з чоловіком все ж наважились запитати напряму в батьків, коли вони збираються переїжджати, на що почули доволі неочікувану відповідь: «Коли ви доплатите нам за нашу чотирикімнатну квартиру, яку ми вам залишаємо. А то обмін якийсь нечесний виходить».

Я ледве не плакала. Звичайно, обмін виходить нечесний, якщо мінятись з чужими людьми, але це мої батьки, в яких окрім мене немає нікого. Вони залишають квартиру неабикому, а рідним онукам, які їх у старості ще доглядатимуть.

Від цієї образи я не знаю, куди подітись, адже вважаю, що батьки вчинили зі мною не справедливо.

А ви як вважаєте? Чи мають право тато з мамою вимагати в мене гроші?

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

2 × one =

Якось ми з чоловіком все ж наважились запитати напряму в батьків, коли вони збираються переїжджати, на що почули доволі неочікувану відповідь…