Якось невістка зателефонувала мені й сказала, що подала на розлучення. Я не могла второпати чому, адже в них завжди було все добре

Оксанка завжди була моєю улюбленою донькою, не дивлячись на те, що вона дружина мого сина. З найпершого дня нашого знайомства я полюбила невістку, як рідну доньку. А вона назвала мене мамою. Навіть з сином Олегом ми були не настільки близькі, як з його дружиною. Я завжди могла спілкуватись з Оксаною на будь-які теми, а вона розповідала мені все.

Я ніколи не лізла в стосунки дітей, не радила нічого і не намагалась бути в курсі всього, що в них відбувається. Та, щоправда, в них все складалось непогано. Син з невісткою ніколи не сварились, жили мирно та були зразковою сім’єю. Але дітей у них не було. Я знала, що невістка не може подарувати синові дитину, але ніколи нічого їй про це не говорила. Звісно, мені хотілось онуків, але я прекрасно розуміла, що діти в шлюбі – не головне. Але невістка дуже побивалась з цього приводу. Я, як могла, намагалась її заспокоїти.

Оксана довгий час лікувалась, але, на жаль, це не дало жодного результату. Якось невістка зателефонувала мені й сказала, що подала на розлучення. Я не могла второпати чому, адже в них завжди було все добре. На що Оксанка сказала, що не хоче мучити мого сина, адже знає, як він хоче дітей. Вона довго плакала, а потім сказала, що все вирішила й назад шляху немає. Вони з Олегом все обговорили й це зважене та, головне, двостороннє рішення. Я не стала її відмовляти, адже розуміла, що своїми порадами можу зробити тільки гірше.

Олег з Оксаною розлучились. Щоправда, зробили це тихо й мирно, залишившись друзями. Я трохи поплакала, але змінити нічого не змогла.

Але Оксану я досі вважаю своєю донькою. Ми, як і раніше, спілкуємось майже щодня.

Нещодавно я захворіла. В мене прихопило спину і я кілька днів була прикута до ліжка. Живу сама, тому думала, що мені буде тяжко. Та коли Оксана дізналась, що зі мною сталось, миттю відклала всі справи, взяла на роботі відпустку й приїхала до мене. Колишня невістка сиділа біля мене понад тиждень, поки мені не стало легше.

Я дивилась на неї зі сльозами на очах. Так, часом стається таке, що у нас з’являються діти, яких ми не народжували, але які стали нам рідні, нехай не по крові, але по духу. Я завжди вважатиму Оксану своєю донькою і любитиму її незалежно від того, як складеться її життя. Сподіваюсь, що вона зможе стати по-справжньому щасливою.

Дивлячись на наші стосунки, хочеться побажати всім свекрухам таких невісток!

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

19 + one =

Якось невістка зателефонувала мені й сказала, що подала на розлучення. Я не могла второпати чому, адже в них завжди було все добре