Маргарита Вікторівна, мати дружини, чомусь взяла за моду приходити до нас ледве не щодня. Ні, звичайно, я не проти того, аби бачитись з тещею, але я вважаю, що такі зустрічі повинні бути лімітовані по часу.
А виходить так, що Маргарита Вікторівна приходить до нас з самого ранку, тільки-но ми прокинемось. Вона снідає разом з нами, а потім я йду на роботу, а теща залишається разом з жінкою, поки та не працює. Прийшовши додому, я хочу провести час з дружиною, але доводиться ділити дозвілля з Маргаритою Вікторівною, яка сидить у нас допізна.
Річ у тім, що квартиру нам дали батьки дружини, вона залишилась тещі від її матері. І тепер Маргарита Вікторівна вважає себе там повноправною господинею. Вона готує на нашій кухні, пере наш одяг і складає мою спідню білизну в шафу. Коли я намагався поговорити з дружиною про присутність її мами в нас вдома, вона тільки розводить руками й говорить, що не може заборонити мамі-пенсіонерці приходити до нас, адже вдома з батьком їй сумно.
Якось я все ж набрався сміливості й вирішив поговорити з тещею сам. Думав, що Маргарита Вікторівна, психолог за освітою, зрозуміє, що її присутність у нас створює деякі труднощі у нашій з дружиною комунікації. Але мама дружини мене не те, що не зрозуміла, а й вилаяла, назвавши невдячним нахабою, який не хоче її пускати «у власну квартиру».
З того часу ми переїхали в орендоване житло, адже я не хочу, щоб мені дорікали батьки дружини. А теща з нами не спілкується. Я намагався вибачитись (хоч і не відчуваю своєї провини), але вона не хоче слухати. А ще психолог!
