Кожного дня все йде по колу, навіть часу на себе особливо немає. Спочатку на роботу, потім дітей потрібно забрати зі школи, вони відвідують різні гуртки ще. Приготувати вечерю. Так і проходять решта днів. Інші батьки часто залишають дітей на бабусь. Щоб мати вільний час.
Наші батьки ображаються, що ми не привозимо дітей до них погостювати на літо. Я завжди думала навпаки. Не хотіла лишній раз їх тривожити. Все ж роки вже не ті, а діти постійно у русі за ними нагляд потрібен.
Куди б не пішли, не поїхали б на відпочинок дітей беремо із собою.
Я не можу уявити, щоб ми розважалися десь, подорожували, а донька чи син лишалися одні. Я вже знаю такий випадок, коли батьки постійно в роботі, відпочивають за кордоном. А діти весь час проводять з бабусею та дідусем. Так і пролетить їхнє дитинство. Якщо батьки тоді не були присутні у їхньому житті, тоді навіщо вони потім?
Тому ми стараємося постійно брати дітей з собою. Куди б ми не пішли. Та проводити час разом, хоч це не завжди виходить.
Які ми не були зайняті чи втомлені, завжди знайдемо хоч хвилинку для наших дітей. Я вважаю це неправильно, коли онуки постійно перебувають із бабусею.
Ми одного разу спробували відвести дітей до батьків чоловіка. Але я постійно думала про них, переживала. Та довго я так не змогла. Сіли в машину, та поїхали забирати їх додому. Щодо няні, то це взагалі не обговорюється.
Ми й надалі будемо приїжджати в гості до наших батьків, щоб вони натішилися внуками. Але для нас важливо, щоб вони були поруч.
