– Якщо мені треба буде картопля, то я її куплю. А псувати мою дачу не треба.

Мені від бабусі у спадок дісталась ділянка в селі разом зі старенькою хатою. Хату, з поваги до дідуся з бабусею я залишив, але зробив там сучасний ремонт й купив новіші меблі. Вирішив будувати там баню, дружина хотіла зробити клумби, щоб ми могли приїздити разом з дітьми та відпочивати. Завжди хотілось мати куточок, куди зможемо запросити друзів на шашлик або просто відпочити.

Але навесні зателефонувала Ніна Андріївна, мама дружини, й запитала чи може вона в нас на дачі посадити кілька кущів розсади. Ну, куди діватись? Відмовити тещі я не зміг й дав їй ключі від будиночка в селі. Нехай посадить собі кущик-другий розсади. Мені ж не шкода.

Словом, приїжджаємо ми за місяць на дачу, уже запланували, де фундамент для бані будемо заливати, а там все картоплею засаджено!

– Як так, Ніно Андріївно?! – Питаю в тещі. – Ви ж казали, що тільки розсаду в куточку посадите! А ви перетворили наші газони на справжнісінький город! Що там город? Це поле! Поле, як у колгоспі!

– Не вигадуй! – Відмахується жінка. – Нащо вам тої бані? Ви й у ванні можете помитись. А картопельку всі любите!

– А хто її тут копатиме?! – Не можу заспокоїтись я. – Чи ви думаєте, що я візьму відпустку на роботі, щоб в землі колупатись?

– Нащо відпустка?! – Ніна Андріївна дивилась на мене дуже спокійно. – Є вихідні. От на суботу-неділю всі приїдемо й викопаємо.

– Що? – Я уже не витримав. – Якщо мені треба буде картопля, то я її куплю. А псувати мою дачу не треба.

Теща образилась на мене. Навіть говорити перестала, каже, що я її образив. А я всього лиш хотів відвоювати свою територію, чи я все-таки неправий?

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

seven − 1 =

– Якщо мені треба буде картопля, то я її куплю. А псувати мою дачу не треба.