Якщо захочуть прийти – не відкриємо

Катя почала місити тісто.

– А не багато ти, люба, готуєш? – Сказав Віктор, зайшовши на кухню, – я думаю, що піца буде зайвою. Ти от скільки всього зробила!

Жінка тільки закотила очі.

– Ти не знаєш моїх родичів – за двадцять хвилин застілля від цього всього не залишиться й сліду. Доведеться ще піцу замовляти.Й хто вирішив святкувати Новий рік у нас?

Родина у Каті справді велика. Не сказати, що дружна, але велика. От цього року їй зателефонувала двоюрідна тітка Люба з «цікавою» пропозицією:

– Ми, Катю, – каже тітка, – тут порадились між собою та й вирішили, що цьогоріч святкуємо у тебе. А що? Квартира в тебе велика та й заробляєте ви непогано – за одне застілля не збіднієте.

Річ у тому, що Катерина з Віктором займаються бізнесом і, дійсно, живуть за сьогоднішніми мірками непогано: простора квартира, дві машини, діти в приватній школі навчаються. Але от тільки родичі Каті не подумали, а, може, не захотіли думати, що готувати їй одній на двадцять чоловік буде затяжко.

– Нічого, ти ж не працюєш, – сказала тітка Люба, – якось встигнеш.

От зараз жінка уже другий день ріже, перемішує й заправляє ці ненависні салати.

Рівно в десятій родичі були на порозі.

– Ми, – каже тітка Люба, – до вас із пустими руками. Ви у нас заможні, вам нічого не треба, бо у вас все є.

Гості починають сміятись, а Катерина з чоловіком тільки знизують плечима. Не треба, то не треба!

Розсілись… Катя несе гаряче.

– Ой, – каже дядько Микола, – а це у вас що, курка? Я думав багатії, крім мармурової телятини, нічого не їдять.

Всі, крім Каті з Віктором, хором засміялись.

Тітка Люба налягає на канапки.

От би з ікрою, а не зі шпротами, – каже жінка, беручи чергову канапку.

Не дивлячись на незадоволення меню, гості, як і передбачала Катя, усе начисто з’їли.

Вина б зараз, – зітхає, опершись на стіл, троюрідний дядько Гнат.

– Ви знаєте, що ми не п’ємо, – каже Віктор, – і ми вас попереджали.

– Самі не п’єте, але гостям можна налити, – з різних кінців столу лунають незадоволені бунти.

Просиділи до шостої ранку. Окрім домашньої піци, довелось замовляти ще доставлення – зїли усе, як і передбачала Катя.

– То може ви нас ще по домах розвезете? У вас же дві машини. – Каже тітка Люба, взуваючись.

Куди діватись? Розвезли всіх по домах, а потім ще цілий день 1 січня витратили на те, аби прибрати дім після «дорогих» гостей. Дорогих – в прямому сенсі.

– Наступний Новий рік святкуємо без гостей, – сказала Катя, позіхаючи, – а якщо захочуть прийти – не відкриємо. Вистачило з мене такого «свята» і таких родичів!

 

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

fifteen − nine =

Якщо захочуть прийти – не відкриємо