Катя почала місити тісто.
– А не багато ти, люба, готуєш? – Сказав Віктор, зайшовши на кухню, – я думаю, що піца буде зайвою. Ти от скільки всього зробила!
Жінка тільки закотила очі.
– Ти не знаєш моїх родичів – за двадцять хвилин застілля від цього всього не залишиться й сліду. Доведеться ще піцу замовляти.Й хто вирішив святкувати Новий рік у нас?
Родина у Каті справді велика. Не сказати, що дружна, але велика. От цього року їй зателефонувала двоюрідна тітка Люба з «цікавою» пропозицією:
– Ми, Катю, – каже тітка, – тут порадились між собою та й вирішили, що цьогоріч святкуємо у тебе. А що? Квартира в тебе велика та й заробляєте ви непогано – за одне застілля не збіднієте.
Річ у тому, що Катерина з Віктором займаються бізнесом і, дійсно, живуть за сьогоднішніми мірками непогано: простора квартира, дві машини, діти в приватній школі навчаються. Але от тільки родичі Каті не подумали, а, може, не захотіли думати, що готувати їй одній на двадцять чоловік буде затяжко.
– Нічого, ти ж не працюєш, – сказала тітка Люба, – якось встигнеш.
От зараз жінка уже другий день ріже, перемішує й заправляє ці ненависні салати.
Рівно в десятій родичі були на порозі.
– Ми, – каже тітка Люба, – до вас із пустими руками. Ви у нас заможні, вам нічого не треба, бо у вас все є.
Гості починають сміятись, а Катерина з чоловіком тільки знизують плечима. Не треба, то не треба!
Розсілись… Катя несе гаряче.
– Ой, – каже дядько Микола, – а це у вас що, курка? Я думав багатії, крім мармурової телятини, нічого не їдять.
Всі, крім Каті з Віктором, хором засміялись.
Тітка Люба налягає на канапки.
– От би з ікрою, а не зі шпротами, – каже жінка, беручи чергову канапку.
Не дивлячись на незадоволення меню, гості, як і передбачала Катя, усе начисто з’їли.
– Вина б зараз, – зітхає, опершись на стіл, троюрідний дядько Гнат.
– Ви знаєте, що ми не п’ємо, – каже Віктор, – і ми вас попереджали.
– Самі не п’єте, але гостям можна налити, – з різних кінців столу лунають незадоволені бунти.
Просиділи до шостої ранку. Окрім домашньої піци, довелось замовляти ще доставлення – з‘їли усе, як і передбачала Катя.
– То може ви нас ще по домах розвезете? У вас же дві машини. – Каже тітка Люба, взуваючись.
Куди діватись? Розвезли всіх по домах, а потім ще цілий день 1 січня витратили на те, аби прибрати дім після «дорогих» гостей. Дорогих – в прямому сенсі.
– Наступний Новий рік святкуємо без гостей, – сказала Катя, позіхаючи, – а якщо захочуть прийти – не відкриємо. Вистачило з мене такого «свята» і таких родичів!
