Її любов

У Софійки, племінниці та одночасно хрещениці Дениса, сьогодні день народження. Вони разом ідуть обирати їй подарунок. Мала вже давно усі вуха йому проторохтіла, що хоче якусь неймовірної краси ляльку, що стоїть у вітрині магазину елітних іграшок.

– Ось вона! Ось вона! – радісно стрибає мала. – Пішли швидше!

У самісінькому центрі вітрини красується лялька ручної роботи. Ні, це була не просто лялька, а витвір мистецтва. Відчувалося, що кожна її, навіть найменша, деталь зроблена невідомим майстром з неймовірною любов’ю. Денис декілька хвилин зачаровано роздивляється це диво, а у голові крутяться тривожні думки: «Грошей у мене на неї вистачить?».

– Вибачте, але саме ця лялька не продається, – відмовила їм продавчиня. – У нас були інші, цього ж майстра, але їх швидко розкупили.

– Як не продається? – очі Софійки наповнюються гіркими сльозами, а у голосі скільки горя та розчарування, що серце Дениса ледь не розірвалося.

– Якщо хочете, я дам вам номер телефону майстра. Але, будь ласка, не говоріть, звідки він у вас. Вона страшенно розсердиться, – не витримала Софійчиного горя продавчиня.

Мала миттєво висмикує з рук візитівку та тут же набирає на своєму телефоні номер.

– На, говори, – тицьнула Денису телефон під носа.

– Алло. Я вас слухаю, – почув хлопець такий знайомий голос.

– Юля, це ти? – невпевнено запитав.

Після тривалої паузи зв’язок перервався.

***

Денис та Юля разом уже два роки. Хлопець майже відразу зрозумів, щойно їх познайомили спільні друзі, що це саме ВОНА.

Зараз від пропозиції негайно одружитися, Дениса втримувала лишень її якась дивна таємничість.

По-перше, у квартирі Юлі, неначе у казці про Синю Бороду, була наглухо зачинена кімната, куди дівчина його, як би він її не вмовляв, нізащо не впускала.

По-друге, у телефоні Юлі один з абонентів був підписаний як «моя любов». Коли дівчині телефонували з цього номера, вона чомусь або переривала зв’язок, або говорила так, щоб нечутно було, про що розмова.

***

Софійку Денис насилу втішив. Довелося пообіцяти, що обов’язково знайде невідомого майстра та вмовить його продати ту ляльку. Відвів малу додому та помчався до Юлі.

– Я тебе чекала, – відразу відчинила йому дівчина, чомусь ніяковіла та ховала очі. – Ти сердишся на мене?

– За що? – розсміявся Денис, підхопив кохану на руки та закружляв у повітрі. – За те, що ти у мене такі дива витворяєш?!

– Це моя “святая святих”… Ти ж не будеш з мене сміятися? – перш ніж відчинити двері таємничої кімнати, запитала Юля й глянула на Дениса очима повними надії.

– А хтось із тебе через це сміявся? Не зважай. То була дурна людина, не варта твоєї уваги, – запевнив хлопець і дівчина відкрила перед ним цілий всесвіт наповнений дивовижними рукотворними витонченими створіннями.

Юля з дитинства захоплювалася лялькарством, але, на жаль, мало хто її у цьому розумів. Навіть батьки не схвалювали. Колишній хлопець категорично був проти, мовляв, уже велика дівчинка, а все ляльками грається. Вони з ним уже давно розійшлися, але його болючі слова глибоко засіли в серці. Саме тому вона так ретельно приховувала своє захоплення від Дениса.

«Моя любов» – так у Юлі підписаний був номер телефону того магазину, де продавалися її творіння.

А Софійка все-таки отримала таку жадану ляльку. Майбутньому чоловікові Юля відмовити не могла.

 

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

five × 2 =

Її любов