Ювілей мого сина завершився не тим, чого очікував Юрій. Купа гостей не прийшло до закладу. Я не розумів, що сталося. Так довго ми організовували наш захід і багато доклали зусиль. Все старалися для дорогих людей. Найбільше засмутився ювіляр. Ще тоді він не знав, що в цьому посприяла його дружина.

Життя – досить довге, коли ти чекаєш певної дати, і дуже швидкоплинне, якщо живеш на повну. Мій син, Юрій, працював у компанії по виготовлення меблів. Там знайшов багато друзів та знайомих. Він любив те, що робить. У 28 одружився на Юлії. Онуків ми ще не мали, але дуже чекали.

Вже і підкрався до нього 30 рік народження. Цього ювілею ми чекали всі.

Підготовку до свята ми взяли на себе. Але син контролював кожен наш крок. Його дружина теж. У нас, навіть, виникали певні суперечки щодо цього. Фотозони ми не хотіла, а Юлія вперто стояла на своєму. І всі обов’язки вона взяла на себе. Ми вирішили подарувати нашому сину святковий торт. Але невістка вже замовила у кондитерів. Ми з нетерпінням чекали на свято.

Коли настала дата омріяного дійства, ми з чоловіком побачили, що зал був майже порожнім. Виявляється, що невістка у запрошені написала про дрес-код. Він передбачав химерні костюми та зовсім не зрозумілі вітання на латині. Такого ми і уявити не могли. На ювілей були запрошені гості різної вікової категорії , соціального стану. Не кожному підходив такий формат.

В моїй уяві це нагадувало маскарад. Мало хто погодився прийти в такому вигляді. А ті гості, які були присутні вирішили довго не сидіти. В основному, це були його колеги по роботі. На їхніх обличчях відображалося здивування. Вечір тривав не довго. В сімейному колі ми з’їли по шматочку торта і розійшлися.

Юрій був розчарований. І разом з тим він звинуватив мене і дружину в поганій організації.

– Я витратив не малу суму, і що тепер? Хто мені її поверне?

– Сину, це лише поганий день. Завтра про нього ти не згадаєш.

Юля мовчала. Вона зовсім не вбачала своєї вини. Юрій не переглядав запрошення. і сам не розумів причини.

Через деякий час син вирішив виїхати з міста і податися до столиці. Вони планували це давно. Видно, моєму сину потрібен був поштовх. Так і сталося. Разом із Юлею вони жили у найманій квартирі. Про поганий день вже і не згадували. Якось до рук Юрія потрапило запрошення з ювілею. Уважно прочитавши, він відразу зателефонував до мене і почав з’ясовувати стосунки.

Колись б довелося йому дізнатися правду. Я розповів все як було. Після хвилини мовчання він кинув слухавку.

Юля вислухала його промову, але вони не довго сварилися. Свято вже не повернути. Головне, що Юля зрозуміла свою провину. Через пару днів Юрій і Юлія домовилися, що свій 31 – ий день народження чоловік відсвяткує гучно і з улюбленими друзями, а організовувати дійство буде сам ювіляр.

 

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

fifteen − 14 =

Ювілей мого сина завершився не тим, чого очікував Юрій. Купа гостей не прийшло до закладу. Я не розумів, що сталося. Так довго ми організовували наш захід і багато доклали зусиль. Все старалися для дорогих людей. Найбільше засмутився ювіляр. Ще тоді він не знав, що в цьому посприяла його дружина.