З Польщі Катерина повернулася ні з чим. Виявилося, не так вже й просто гроші заробляти. Дівчина вибачилася перед батьками за те, що звинувачувала їх у своєму поганому житті.

19-річна Катя якось зустріла однокласницю Поліну, що займається блогінгом. Дівчина вихвалялася популярністю в соціальних мережах, подорожами та дорогим одягом.

– А звідки в тебе гроші на це все?, – спитала Катерина.

– А мені батьки все сплачують. Та ось батько ще працювати мене в американську фірму влаштує, тоді взагалі заживу, – задоволено говорила Поліна. Вона ще зі школи мріяла утерти носа Каті, бо вважала її гарнішою за себе.

Катя з юних років були досить симпатичною, проте дуже наївною дівчинкою. Тож, вона вірила в усе, що бачила та чула. Насправді ж Поліна вже з рік працює закордоном на сумнівній роботі. Дівчина нікому не зізнається, ким вона працює, однак усі здогадуються, окрім Каті.

Тож, додому Катя йшла в пригніченому настрої. За 19 років вона лише двічі була закордоном, а з брендів мала лише останній айфон. Коли її матір Галина Василівна помітила, що донька засмучена, то звісно спитала, що сталося.

“Та нічого, просто інші закордоном відпочивають щороку, одягаються в останню колекцію, а мені в очі соромно дивитися одноліткам!“, – ледь стримуючи сльози говорила Катерина.

Галина Василівна була здивована. Вони з чоловіком все життя то й роблять, що стараються заради доньки.

“Та ми ж і в Туреччину тебе відправили, і айфон придбали найдорожчий, за навчання платимо, доню! Ти точно з усіма поговорила однолітками? Деякі вже і працюють та й гірше живуть“, – сказала матір Катерині.

“Мені на гірших рівнятися? То ви певно так з батьком і робите! Раз навіть на машину доньці не заробили! ”

Віктор Петрович, батько Каті, як раз повернувся з роботи та перше, що почув – докоряння доньки.

” О, що я чую! Ми з мамою на пенсії та працюємо аби навчання тобі оплатити, бо ти й на бюджет не змогла поступити! А тобі машина потрібна? То піди зароби, вже доросла” – сказав батько дівчини.

Катерина була пізньою та довгоочікуваною дитиною, тож батьки не жалкували на неї ні грошей, ні своєї уваги. Дівчинка й виросла егоїстичною, проте дуже гордівливою. Тож Катя на промову тата відреагувала так, що почала збирати документи аби працевлаштуватись у Польщу.

Коли матір дізналася про це, то дуже переймалася, намагалася відговорити доньку від такої складної участі. Галина Василівна вважала, що Катя не створена для такої важкої праці та гідна кращого.

Катя не слухала свою матір, на кожен її сумнів відповідала: «Якщо самі не можете забезпечити мені життя нормальне, я сама все зроблю!». Батько Катерини навпаки вважав, що дівчина надто вибаглива, та має трішки відчути реальність, тож відпускав доньку до Польщі з легким серцем.

***

Катя поверталася додому о шостій ранку, мати вже наготувала їй безліч страв, адже знала – її дитина їхала автобусом, ще й рейс затримали. Коли Катерина перетнула батьківський поріг – перше, що зробила – поцілувала маму з татом. Дівчина плакала, від того, як вона не цінувала своїх батьків і просила вибачення.

Катя не змогла нічого заробити, адже вже через два тижні фізично не була спроможною працювати. За такий короткий термін роботи дівчині нічого не заплатили, тож аби повернутися додому дівчині довелося позичити у батьків.

Звісно, і Галина Василівна, і Віктор Петрович зробили усе, аби якнайшвидше повернути додому свою єдину доньку.

Катя ж обіцяла: відтепер вона завжди цінуватиме те, що має.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

15 − five =

З Польщі Катерина повернулася ні з чим. Виявилося, не так вже й просто гроші заробляти. Дівчина вибачилася перед батьками за те, що звинувачувала їх у своєму поганому житті.