З того моменту, коли ми переїхали в нову квартиру, батьки дружини почали більш активно вручатись в наше життя. Вони ледве не щодня приходили до нас додому, аби розповісти мені, що я повинен робити і як

Коли ми з Варварою одружились, її батьки аж занадто для нас старались. Я, звичайно, розумію, що Варвара в них одна донька й вони хочуть, щоб все в неї було найкраще. Але я завжди хотів, щоб все, що в нас буде, ми заробимо самі. Я не хотів розкішного весілля, як це хотіли батьки дружини, але вони не тільки настояли на своєму, а ще й все самі оплатили. Мені було незручно, адже я – сирота, тому допомогти мені фінансово нема кому, а сам я, м’яко кажучи, не дотягую до того рівня, якого вони хочуть. Але тесть з тещею організували все за власним стандартом, тому мені довелось до них дослухатись.

А коли весілля закінчилось, я сподівався, що ми з дружиною переїдемо в мою хату, яка дісталась мені від батьків. Вона, звичайно, не нова, але я постарався зробити непоганий ремонт і купив нові меблі. Але, батьки дружини сказали, що їхня донька «не може жити в таких руїнах», тому вони купили нам квартиру в новобудові, яку обставили за власним смаком. Мене це, звичайно, образило, але я змовчав. Щоправда, з того моменту, коли ми переїхали в нову квартиру, батьки дружини почали більш активно вручатись в наше життя. Вони ледве не щодня приходили до нас додому, аби розповісти мені, що я повинен робити і як.

Тесть весь час критикував мене за те, що я мало заробляю. Він хотів влаштувати мене до своїх знайомих, але мені подобалась моя робота. Тим більше, що Варвару я міг цілком пристойно забезпечити. Але тестеві з тещею цього було замало. Вони постійно говорили, що мені потрібно купити нову машину, адже моя має не дуже гарний вигляд і возити їхню доньку на ній – не престижно. Це мене відверто образило, адже я любив свій автомобіль і не мав наміру його міняти тільки через те, що батькам дружини не подобається.

Зрештою, таких моментів було немало. Мене якось відверто роздратувало те, що батьки дружини, хоч і з добрих намірів, але намагались втручатись в наше життя, щоб змусити мене жити на всьому готовому. Тому якось я не витримав і вирішив їхати за кордон. Відповідно, вирішив взяти дружину з собою.

Батьки Варвари, звичайно, були дуже незадоволені тим, що я забираю їхню доньку в іншу країну. Вони ображались на мене за те, що я такий невдячний зять. Але я не дуже розчаровуюсь, адже зараз ми з дружиною живемо двох, нехай і в орендованій квартирі, зате всього досягаємо самі. Працюємо й отримуємо задоволення від нехай маленьких, але особистих досягнень.

Як вважаєте? Я вчинив правильно чи мав би задовольнятись тим, що мені допомагали батьки дружини?

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

2 × five =

З того моменту, коли ми переїхали в нову квартиру, батьки дружини почали більш активно вручатись в наше життя. Вони ледве не щодня приходили до нас додому, аби розповісти мені, що я повинен робити і як