За 10 років сумісного проживання наша невістка жодного разу не купила навіть хліба, хоча живе з нами в одному будинку. А як вийшла з декрету та почала заробляти – витрачає кошти лише на розваги та косметику.

Для нашого єдиного сина нам нічого не шкода. І коли Андрій познайомив нас з Юлею, ми радо прийняли її до нашої родини. Ми перепланували будинок на два входи аби не заважати молодим. Так наш син з рік жив з дівчиною з нами під одним дахом.

Андрій у нас працьовитий, заробляв достатньо та задовольняв усі забаганки Юлі. Спочатку ми були раді, що син нарешті  закохався. Але після пропозиції руки та серця невістка стала більш вибагливою. Усі витрати на організацію весілля та медового місяця були покладені на нас. Юля обрала найдорожчу сукню, бо вважала – достойна найкращого.

Сама дівчина була з незаможної родини, виховувалася бабусею. Нам було шкода Юлю, й ми думали, що вона просто недоотримала любові та уваги, тому спочатку закривали очі на всі її забаганки та витівки. Через пару років після весілля Андрія та Юлі, діти подарували нам онука.

Сидячи в декреті Юля мало приділяла часу хатнім справам та вихованню сина. Вдень невістка ходила по салонах краси та спортзалах, а вночі – з подругами по нічних клубах.

«Я втомилася від дитини, у мене післяпологова депресія! Я маю відпочити!», – відповідала Юля на будь-яке зауваження сина.

Через три роки Юля вирішила працювати, влаштувалася в салон краси адміністратором. Андрій тільки й що робив, що заробляв на гарний одяг дружині, якій потрібно виглядати солідно на роботі. Свою ж заробітну плату невістка витрачала лише на себе. Навіть, рідному сину нічого не купляла. Та що там казати, навіть, хліба в дім не принесла!

Одного разу Юля поверталася з чергової вечірки, і я зустріла її не надто вже в гарному гуморі. Я спитала у невістки, чи не думала вона хоча б іграшку яку купити своїй дитині чи то щось приготувати.

«Ви сина свого краще виховуйте. Він взагалі живе з батьками в 36 років! Не може окреме житло придбати!», – відрізала Юля.

Андрій почув цю відповідь і не на жарт розлютився: «Так через тебе ж й не можу! Усі гроші на тебе витрачаю:  то подорожі, то концерти, то шуба нова!»

«То заробляй більше», – відмовила та.

Андрій дуже образився на Юлю і з тиждень не розмовляв. Син навіть вперше за увесь час перестав давати гроші своїй дружині. Юля була надзвичайно розлючена, на знак протесту вона вирішила зібрати речі та поїхати до подруги. Андрій її не зупиняв.

Наш онук вже звик до відсутності мами, тож проблем з дитиною не було. Хлопчик майже не згадував про Юлю. Невідомо, що саме задумала невістка, але додому вона не поверталася з місяць.

Андрій казав, що жалкує, що взагалі раніше не провчав дружину, але ми з чоловіком помічали, як він чекає на її повернення. І ось одного дня Юля повернулася… Аби сказати, що подає на розлучення та поділ майна.

Дівчина думала, що зможе відсудити частину будинку, але документально він не належав ні їй, ні синові. Тож, Юля пішла з нічим, залишивши сина батьком-одинаком. Але нічого, ми впораємося. Без неї ще легше.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

19 − seven =

За 10 років сумісного проживання наша невістка жодного разу не купила навіть хліба, хоча живе з нами в одному будинку. А як вийшла з декрету та почала заробляти – витрачає кошти лише на розваги та косметику.