За кілька хвилин розмови я зрозуміла, що було причиною цього візиту

У мене є сестра-близнючка. Але чомусь сталось так, що ми з Діаною дуже різні. Я завжди навчалась на відмінно, поки сестра прогулювала школу, я закінчувала один із кращих вишів країни поки Діана била байдики, гуляла, витрачаючи батьківські гроші.

В результаті, зараз нам по двадцять вісім. В мене – блискуча кар’єра в логістичній компанії, власна квартира та автомобіль, а у сестри – дворічна дитина (не знати від кого), купу боргів та хвороб, причиною яких став неправильний спосіб життя. Вона має поганий вигляд, адже свого часу зловживала забороненими речовинами, а ще не доглядає за собою, як, в принципі, й за дитиною. Звичайно, свого житла у Діани немає, адже в неї й роботи ніколи не було, тому що без освіти тяжко. Живе Діана разом з маленькою донькою у мами й, відповідно, маминим коштом. Я намагалась допомогти сестрі та племінниці теплим одягом та продуктами. Грошей на руки я Діані я ніколи не давала, адже знала, що в неї були проблеми із залежністю. На крайній випадок я могла дати мамі невелику суму, аби вона правильно все розподілила.

Звичайно, мене часом обурювало те, що мама підтримує такий ледачий спосіб життя доньки. Зараз племінниця вже старша й сестра могла б знайти бодай якусь роботу. Але, бачте, двірник та прибиральниця не для неї. Діаночці керівну посаду подавай. Ну а тут, вибачте, треба було навчатись.

Якось приходить до мене мама. Мене це дуже здивувало, адже в цей час вона мала б бути на роботі Та за кілька хвилин розмови я зрозуміла, що було причиною цього візиту.

– Може ти, доню, – спочатку невпевнено почала мама, – взяла б до себе сестру пожити?

– ???

– Ну а що, – продовжила вона, – в тебе квартира більша, ніж моя. До того ж ти й заробляєш непогано, могла б сестру з племінницею утримувати. А то моїх копійок на нас трьох не вистачає, а я вже не молода й не моду знайти собі ще одну роботу.

– То може замість того, щоб шукати собі ще одну роботі, – я нарешті наважилась сказати все, що наболіло, – ти б Діану змусила йти кудись попрацювати. Їй вже майже тридцять, а вона звикла, що їй в цьому житті все задурно приходить! Так теж не можна!

Та мамі мої слова, вочевидь, не сподобались.

– Ти ж сама знаєш, що сестрі й так нелегко. Вона ніде не навчалась, а тут ще дитина. Де вона знайде пристойну роботу?

– То, значить, вести непристойний спосіб життя їй подобалось, а як роботу – то, бачте, пристойну подавай?! – Я не витримала й перейшла на крик – Вибач, мамо, але так не буде. Ти сама виховала Діану такою, а хочеш зараз відповідальність перекласти на мене. Але такого не буде! Це твоя дитина й твоя прогалина у вихованні, тому розбирайтесь самі!

Мама, образившись, пішла. Я навіть не намагалась просити її повернутись. Вважаю, що сказала все правильно, а своєю допомогою тільки зроблю сестрі «ведмежу» послугу.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

nineteen + six =

За кілька хвилин розмови я зрозуміла, що було причиною цього візиту