З батьками Слави ми змушені були жити разом через те, що дружина – єдина донька, а її батько незадовго після нашого весілля захворів і йому потрібна була допомога. От ми й вирішили, що поки йому не стане краще, ми поживемо з батьками. Але кілька тижнів, на які сподівались, перетворились на пів року.
Жити з батьками дружини було б непогано, якби вони не настільки активно втручались у наше життя. Тесть, не зважаючи на свою хворобу, все ж знаходив сили, щоб повчити мене господарювати. Щоправда, я про це його не просив. Теща ж намагалась переконати Славу, що вона погана господиня, бо не варить мені борщі. І як я не намагався пояснити мамі дружини, що не дуже люблю всілякі супи з борщами, вона й чути нічого не хотіла. Я розумію, що це такий вияв уваги з її боку, але це вже занадто. Після роботи я хочу провести час з дружиною, а тесть з тещею цього не розуміють – вони хочуть, щоб ми разом з ними дивились телевізор.
Словом, за період проживання з батьками дружини, ми з ними встигли добряче пересваритись. Основною причиною стало те, що ми зі Славою, поїхавши в гори, не сказали батькам, що їдемо з ночівлею на кілька днів. Вони чекали нас на ніч, а через те, що мобільного покриття в горах не було, додзвонитись до нас не змогли й почали панікувати. Коли ми повернулись додому після трьох днів відпочинку, побачили батьків, які ледве не посивіли від горя.
– Більше не робіть так з нами, – плачучи, говорила теща.
– А чому ми маємо перед вами звітувати? – Запитав я, щиро не розуміючи, чому ми, двоє дорослих людей, наче діти, змушені розповідати батькам дружини, куди йдемо та коли повернемось.
– Бо ви живете в нашому домі, – сказав тесть, – тому ми маємо знати, де ви знаходитесь та що робите.
Тоді я зрозумів, що такий розклад мене не влаштовує. Я – дорослий чоловік й не повинен ні перед ким звітувати.
Наступного дня ми з дружиною знайшли орендоване житло та переїхали. Щоправда, з того моменту стосунки з батьками дружини значно покращились. Я пояснив їм, що ми – окрема сім’я, яка не потребує будь-якого втручання. На щастя, вони зрозуміли й зараз наші стосунки майже ідеальні. Я тільки шкодую, що раніше не поставив усе на свої місця. Тому хочу порадити молодим сім’ям, по можливості, жити окремо й не дозволяти нікому втручатись.
