Жінка повинна підкорятись чоловіку, навіть якщо він говорить, що не зобов’язаний її утримувати.

“Доки я твій чоловік, ти зобов’язана мене слухати!”-сказав я їй вчора, – “пиши заяву в садок і крапка. Якщо не послухаєш-гірше буде лише тобі!”.

Я твердо вирішив, що дітям сама зараз потрібно пройти адаптацію в садочку після канікул.

І так, я дійсно щиро вважаю, що у змішаних групах вони звикнуть швидше і в них не буде стресу в вересні. А якщо починати з вересня та стресу, то за ним додасться і багато хворіб.

Та і дружина ніби і не проти, враховуючи те, що вона ще за бабусею доглядає, а ще за цими двома з роками все складніше усе вспіти. І на роботу їй пора, грошей вже практично не залишилось.

Багато у нас є спірних моментів, вона хоче в Туреччину на море, але ж для цього потрібно багато грошей, які в нашій сім’ї заробляю лише я.

А ще вже пів року ми з дружиною харчуємось окремо. Тепер роботи в неї втричі більше, всеодно ж вдома сидить. Я не зобов’язаний її утримувати. Дітям дещо купити можу я, але здебільшого купляю лише для себе.

До прикладу, вона завжди дітям зранку варить яйця, броколі, цвітну капусту. Взимку купляє заморожену. М’ясо діти не люблять, в суп даємо з баночок.

Зі всього що діти люблять я купую лише баночки з м’ясом, але дружина бере їх в такій ж кількості (беремо все порівну).

Звичайно, що я працюю, а вона ні. Але ж вона отримує гроші на дітей від держави.

Але вона і цим не задоволена, мовляв, що у нас твоє дітей, а допомогу на молодшого я оформив на себе.

Всі гроші вона тратись на дітей. Одяг купляє їм, хімію різну для квартири, дитячу косметику. Багато хто скаже, що так не правильно і я повинен дати їй хоча б трішки грошей, але вона може іти працювати і всі проблеми зникнуть самі собою. А вона роздумує про графік, що не зможе дітей забирати з садочка, каже, що це буде мій обов’язок.
Але ж причому тут я. Нехай шукає вирішення проблеми сама.

Раніше дітей няньчила теща, але вона після інсульту, їй довірити дітей не можемо. На рахунок садочка і школи? Спочатку карантин, потім лише відкрили на 2 тижні-знову карантин і одразу ж канікули. Але ж знайти роботу можна? Вона може піти з дітьми по магазинах, розпитати графіки, домовитись, не така вже і довга ця справа.

В липні вона все ж оновила резюме і почала активно шукати роботу. І тут випала можливість поїхати в санаторій, звичайно, що я змусив її з дітьми туди відправитись. Їм потрібно дихати чистим повітрям, а мені побути трішки наодинці і відпочити від них.

Дружина не хотіла їхати, казала, що зможе підшукати собі за цей тиждень роботу, але про яку роботу мова, ми їдемо на ще один відпочинок, куди мені дали путівки з роботи. Нехай шукає роботу по інтернету, проходить співбесіди в телефонному режимі.

Дітей в садок так і не хотіли взяти, сказали, що мама повинна бути оформлена на роботі офіційно. Я наполягав подати заяву, всі ж мають право на освіту, жінка не хотіла і казала, що можна домовитись.

Як ви думаєте чи повинен чоловік забезпечувати жінку, якщо та, не підкоряється йому? І чи має жінка взагалі право сказати своєму чоловіку, що він не правий?

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

17 − five =

Жінка повинна підкорятись чоловіку, навіть якщо він говорить, що не зобов’язаний її утримувати.