Живе у напіврозваленій хаті, яку отримала нечесним шляхом

Микола Йосипович був батьком, м’яко кажучи, не найкращим. А після смерті дружини й, взагалі, про дітей забув, а горе душевне почав заливати алкоголем.

Його дочки-близнючки Рита та Оля змушені були з десяти років піклуватись про себе самі. Мало того, що поки мати була ще жива й працювала, жили вони, відверто кажучи, небагато, то коли її не стало, взагалі, опинились на межі злидарства.

Батька, через постійні пиятики на роботі, звільнили з посади сторожа на підприємстві і їхня невелика сім’я постала перед питанням: як жити далі?

З чотирнадцяти років дівчатка змушені були йти працювати. Їх взяли розкладати товари в супермаркеті нелегально, звичайно.

Після школи Рита та Оля вступили до профтехучилища, адже з їхніми оцінками ніяких престижний виш не світив.

По закінченні навчання Оля вийшла заміж за хлопця з училища й переїхала до нього. Щоправда, Артем, її чоловік жив у одній квартирі із батьками, молодшою сестрою та лежачою бабусею. Не дивлячись на те, що у двокімнатній квартирі було тіснувато, батьки Артема радо прийняли невістку й виділили молодій сімї аж цілу кімнату!

Рита ж якийсь час жила з батьком у їхньому старому напіврозваленому будинку. Щоденні пиятики батька настільки їй набридли, що вона придумала доволі хитрий план.

Одного разу, коли батько, як завжди, був у напівпритомному стані через алкоголь, вона змусила підписати його наперед підготовлені документи про те, що будинок він дарує Риті та ніяких прав на нього немає.

Заплативши кому потрібно, дівчина стала єдиною власницею хати й в судовому порядку силоміць виставила батька на вулицю.

Микола Йосипович, опинившись на морозі без даху над головою та засобів існування, різко протверезів – раз і на все життя.

Дана ситуація вмотивувала чоловіка переглянути своє життя і почати змінюватись.

Микола Йосипович влаштувався водієм рейсового автобуса. Якийсь час він жив у знайомого, але той попросив його переїхати, адже це створювало йому певні незручності.

Не маючи куди податись, Микола Йосипович пішов до свого колишнього старенького будинку, який будував разом з дружиною.

Однак Рита батька й на поріг не пустила. Вона не вірила, що люди здатні змінюватись. Пригрозивши Миколі Йосиповичу поліцією, дівчина закрила перед батьком двері.

Робити було нічого й чоловік пішов до іншої доньки. Оля, не дивлячись на те, що жила у чоловікових батьків й була вагітна, батька вислухала, пошкодувала й, порадившись з Артемом, запросила пожити у них скільки потрібно.

Батьки Артема, люди співчутливі й добродушні, розділили з батьком невістки його горе й допомогли всім, що було їм під силу.

Пройшло два роки. Зараз Микола Йосипович працює далекобійником та винаймає квартиру. Часом навідується до Олі з Артемом та онуком Михайликом. На зароблені гроші чоловік намагається допомогти молодій сім’ї, так би мовити, віддячити за те, що не кинули його в скрутному становищі.

А Рита… й надалі живе у напіврозваленій хаті, яку отримала нечесним шляхом.

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

7 + 5 =

Живе у напіврозваленій хаті, яку отримала нечесним шляхом