З’явився у мене ще один тягар

З сусідкою Оксаною ми дружимо уже понад 30 років, як тільки повиходили заміж, переїхали до цього будинку та стали сусідками, живемо двері у двері, душа в душу.

Мої діти трохи старші, то давно вже переїхали у власні квартири, а я живу сама. Тільки приходять раз в тиждень провідати та завезти продуктів для мене це уже дуже велика поміч, адже на пенсію дуже важко зводити кінці з кінцями.

У Оксани теж діти дорослі по роз’їхались хто куди. Молодша сестра сусідки запропонувала щоб у неї пожила її донька під час навчання. Адже тій уже стає все важче справлятись з хатніми справами, а її квартира дуже близько до медичного коледжу, де навчатиметься Оленка. Та і домовились, що вона допомагатиме по дому й платитиме комунальні послуги. Думаю така поміч не завадила й мені б та це і не сумно жити, а так одна з дня на день, буде з ким заговорити, але щось Оксана не дуже тому зраділа.

І от якось за чашечкою ароматного чорного чаю чую, зі слів сусідки: «З’явився у мене ще один «тягар»», тепер вона мусить їсти готувати на двох, світло горить допізна вночі, безсоння через це мучить, одне незадоволення. Ось щось таке мені піднесла сестра, ось така вдячність за все що я для неї зробила.

Настало літо й племінниця Оксани поїхала додому. Адже в селі багато справ і по дому, і по господарству. Олена й сама іноді відчувала неприязнь тітки Оксани, але дівчина дуже хороша все одно завжди її слухала та допомагала з усіма справами по квартирі, через що не раз час для навчання залишався лише вночі. За що ще отримувала зауваження від тітки, адже світло заважає їй спатки, а за свіжоспечені булочки щовечора ніхто ніколи дякую не казав.

І от одного разу п’ємо ми наш улюблений чай із білих чашечок з синім горошком, сусідка каже: «Зараз-зараз, я дістану булочки з маком. Ой, а їх не має… Їх завжди пекла моя Оленка». Згадали, що і нема кому продукти принести з магазину й замести в кімнатах, немає й з ким заговорити на кухні, й щось пенсії не вистачає на все, на комунальні послуги й на харчі, що важко без Оленки, яка була колись «тягарем».

На таких нотках щось і зле стало, пішла Оксана таблетку випити й згадалось, племінниця завжди все піднесе й тиск поміряє, хороша з неї буде медична сестра.

Тоді Оксана й зрозуміла що поспішила з висновками, зовсім племінниця їй не заважає, а навпаки поміч і душевна розрада. Почала її ще більше запрошувати в гості.

Цінуйте одне одного вчасно!

Оцініть статтю
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

nineteen + sixteen =

З’явився у мене ще один тягар